хух, домучила. витратила на неї 12 годин (2,5 дні)
атмосферна, дуже депресивна, жорстока й похмура книга
спочатку автор зануджує переліком імен та локацій, але потім втягуєшся в цей повільний ритм і поринаєш у ніби стилізований під старі пригодницькі романи текст 👇
загалом це книга про те, як померти різними переважно повільними й дуже болючими способами, якщо вас понесло туди, де не ступала нога людини - бо не без причини не ступала
безвихідь і смерть, смерть, смерть в усіх холодних анатомічних деталях
Терор неймовірний, дуже раджу подивитись ще й серіал по ньому!
та мені вистачило книги, дякую 😅 і до неї жити не надто хотілося, а після неї ще менше))
у мене чоловік серіал дивився, йому теж сподобався
СПРАВЕДЛИВО.
Серіал з книгою все ж таки розходяться, правда, але не в поганому сенсі.
Обожнюю цю книгу. Суперский представник нині рідкого жанру "людина проти природи", хай і з елементами містики
мінус конкретно цього видання - купа помилок 😒 мене вже дещо бісить, що купуєш книги за немалі гроші, а отримуєш поганенько перекладений чи так собі вичитаний текст. це як волосина в ресторанній страві - пережити можна, але... тут прям ціла шевелюра 😒
Я так і не дочитав колись, вона величезна.
Зате серіал топ (перший сезон, другий не дивився)
вона не тільки величезна, а ще й читається повільно, бо текст пересипаний морською термінологією, футами, фаренгейтами, широтами, іменами безкінечних серів, лейтенантів, назвами островів, мисів, кораблів, експедицій, видами шлюпок та оснащення, а також детальними описами розтину трупів 🫠
Так. Я десь половину осилив та закинув)
а, ще вставками інуїтських слів, переклад яким частково дається тільки в одному розділі, в усіх інших місцях вони наведені... певно, для атмосфери, або щоб у мене боліла голова
Важкий, похмурий роман, про тисячі нещасть та безвихідь.
Як раз такий, який мені зараз не потрібен.
Про голод, смерть, падіння і слабкість.
нарешті домучила
це водночас дуже цікава й дуже занудна книга. цікава викладеним у ній світоглядом вікінгів і їхнім ставленням до смерті.
а занудна через масу, десятки, як не сотні імен і прізвиськ вікінгів, їхніх сімейних стосунків, хто там кому брат, сват, троюрідний племінник 😒
воно доволі дарк, і загалом сценарій писав автор книги за якою воно зроблено, і воно ближче до класичного фентезі
але дуже атмосферне 😅
Цікава фантастична, трохи навіть казкова книга. Щось подібне я читала в Танатонавтах. Такі собі фантазії про потойбіччя і казка про сильну любов. Іноді мова книги нагадувала мені мову брошюрок ієговістів. Читається дуже легко, дуже цікаво було поринати в опис світу після смерті. Однозначно раджу
Цікава наукова фантастика. Тут трохи Марокко, переслідувань і погонь, часових аномалій, загадки. Десь навіть згадався Ден Браун. Прочитала книгу на одному диханні. Оповідь про компанію друзів, що відправились в Марокко, і там попали в теракт, який насправді не теракт. З цього і починаються загадки
Це моя друга книга Саркісяна і вона чудова 🤩 Якщо "Дослідники смерті" більше присвячені експертизі смерті, загалом смерті та найпоширенішим причинам, то "Убивче зілля" повністю присвячена отрутам: їх видам, дії, виявленню і протиотрутам. Чим ви можете отруїтись на прогулянці, чи на застіллі.
у мене курка померла і мені дуже сумно через це( при чому навіть не природньою смертю
Жити треба так, щоб навіть після твоєї смерті твої вороги боялися твого імені.
Лупанути по музею Бандери в його день народження - дуже жалюгідне дно.
Та щось не дуже. Смерть як смерть. Скільки їх ще буде...
я чомусь памʼятаю дні народження і дні смерті своїх знайомих
мені від цього дуже хріново
схоже на Епікура) недавно бачила схожу тезу в книзі Ірвінга Ялома "Вдивляючись у сонце. Долаючи страх смерті", там автор наводив світогляд Епікура щодо смерті - "там, де я є, немає смерті; там, де смерть, немає мене"
Сьогодні цілий день "в собі". Дуже по мені вдарила смерть Павла.
пробувала читати "Вдивляючись у сонце. Долаючи страх смерті" Ірвіна Ялома, але наразі його ідеї абсолютної скінченності нашого існування мені надто болючі
тож звернулася до книги, яка витягла мене з чорної діри два роки тому, в такому ж сірому переході з лютого в березень.
дуже раджу, ДУЖЕ
Автор книги "Мислення швидке та повільне", Канеман, все ж не був в числі проросійських вестернів (помер позавчора, til). Це радує.
дуже радий, що почали видавати-перевидавати українських авторів першої половини 20ст., бо нарешті люди зацікавилися і зацікавляться їхньою творчістю, а не їхньою смертю.
В мене був дуже гарний день. Але новини з Одеси розчавили. росія не має існувати. Співчуття нашим людям… шок від смертей дітей, молодих людей… наших людей
послухайте!!!
а ще дуже рекомендую послухати від неї "смерть" і "поезія"
її голос, її тексти..
обожнюю 🛐
3. ідеалізації/демонізації як загалом персоналій, так і відносин. Це стосується причин розлучень, позашлюбних відносин, судимостей та інших гострих моментів. Проте це дуже цінний допоміжний матеріал, та й пам'ять про людей після їх смерті важко переоцінити.
Наступне - зробіть максимально якісні
Якщо коротко і без спойлерів про книги, то перша з переліку книг – «Сім смертей Евелін Гардкасл» – цікава головоломка, яка не справляється з реальністю в якій існує. 3/
Причини смерті за один тиждень в Лондоні 1665 року. Від чуми вмерло 3880 людей, а від старого віку - 54. Також хтось один помер від смутку, один від переляку, а 113 -від проблем із зубами. Ще 18 від паразитів (wormes), 19 від крупу (rising of the lights), причиною 74 смертей записали спазми в животі
Дочитав третю книгу (Вічне життя смерті) із трилогії Пам'ять про минуле Землі (перша книга - проблем трьох тіл)
Це дуже і дуже сильна фантастика. Я такого не очікував. І да, кожна наступна книжка - краще за попередню
На рівні з Фундацією Азімова
По суті, життя і є повільним шляхом до смерті – такий світ. Тож всі поки живуть, повільно помирають. 🤷🏻♂️ Страшніше, коли помирають швидко і неприродною смертю. 👌🏻
