Я не знаю як описати сьогодні свій настрій. Це і не сум, і не втома… просто якось невесело. Я неймовірна вдячна за те що я маю змогу в будь який момент поїхати в батьківський дім, провідати бабусю з дідусем. Але я так сумую за цим всім років 10-12 тому. Всі були не такі змучені. Не такі дорослі.
𝑚𝑎𝑟𝑓𝑢𝑡𝑘𝑎🦋 — Я не знаю як описати сьогодні...
Я сумую за тим як двоюрідний дядько та брат сперечались з бабусею та дядьком про совок. Про те як я не відстрілювала а що не так, і чекала момент коли тато чи дідусь заведуть розмову в якесь інше русло. Або коли дядьку то все набридне, від сходить з татом покурити
а потім увімкнуть телевізор на всю гучність щоб заважати пустим суперечкам. П дідусь не палив, падав на вуха двоюрідному брату, і він без підробленої зацікавленості його слухав.
Бабуся часто збирала ледь не всю сімʼю на свята. Я так сумую за тими ранками, коли дідусь в неділю вмикає Світ на виворіт
а ми з татом теж сідаємо розвісивши вуха, ніби не бачили той випуск де Комаров їсть серце змії в 10 раз. Я блядь хочу хоч раз в той ранок. Щоб поки ми сиділи бабуся нам роздала пизди чого ми досі не сіли снідати. Я готова перелити всі ті роки страждать і пустого життя ще раз заради цього ранку
а ми з татом теж сідаємо розвісивши вуха, ніби не бачили той випуск де Комаров їсть серце змії в 10 раз. Я блядь хочу хоч раз в той ранок. Щоб поки ми сиділи бабуся нам роздала пизди чого ми досі не сіли снідати. Я готова пережити всі ті роки страждать і пустого життя заради цього ранку
Але цього вже не буде ніколи. Навіть близько. Бабусю підкосив рак в онука, він живий, але це було ударом. Смерть сестри. Зараз з 6 дітей вона залишилась одна. Потім смерть мого тата, яку я досі не пережила, бо я не була в нього на могилі роками. Просто не можу там бути. Я скинула цей тягар на маму.
Я стала проблемним підлітком, дідусю було важко дивитись як в його сина, доньки, онука і онучки йшов світ з під ніг. Він зліг з інсультом. Скоро як 5 років. Він завжди для мене був таким кремезним чоловіком з таким добрим серцем, який завжди мені приносив кіндер чи кукурудзяні палички з подаруночком
Ми з татом зібрали величезну кількість цих іграшок, яку мама роздала учням після його смерті. Ніби мене хтось питав. І все блядь пішло шкереберть. В мене більшість цих людей поруч, завжди близько, багато людей зараз не мають і близько такої можливості. Але ми вже не ті. Побиті життям, злі й втомлені
І коли мама просила сьогодні залишитись ночувати у бабусі з дідусем, щоб зранку на Великдень поснідати, я не захотіла. Виправдалась роботою та навчанням. Я просто хотіла закритись з цими думками та спробувати їх усвідомити та прийняти. Просто хотілось поплакати від безвиході.
Раніше я уявляла доросле життя, я думала про самостійне життя, роботу, хобі, крутих друзів, подорожі, відносити і все таке. А по факту це біль та втома, і усвідомлення того що тобі доведеться поховати ледь не всіх рідних та, потім, багатьох знайомих. Ніхто не казав про цей біль втрати та неминучісті
Ніхто не говорив про те що більшість тих кого ти вважала найближчими друзями підуть з твого життя. І з цим теж важко жити. Чому ми так змінюємось. Чому блядь так складно. Як навчитись жити з цим, як тримати кукуху на місці. І серед цього всього ти не бачиш виходу, бо зараз радість не переважає біль
Скоріше навпаки. І все так сумно що ти не бачиш виходу з цього кола. Ніби він є.
Наші тягарі залишаться з нами назавжди, вихід хіба що - навчитись з ними жити і попри все рухатись далі, не обов'язково лише по колу. З'являтимуться й нові тягарі, без них ніяк, але і щось добре відбуватиметься теж 🫂
🫂🫂🫂
Саме в такі, раніше сімейні для мене, свята накатує.
Це нормально, час від часу треба виплеснути свої накрути, ностальгію, сум, горе, щоб далі стало хоч на трошки легше. Ти молодець і дякую, що цим ділишся 💙
Дякую за підтримку 🫂🫂🤍🥺
Мені допомагає терапія
І хоча я точно не в такій важкій ситуації як ви, але отакими думками накриває час від часу і з цим допомагає справлятись спеціаліст
І ті люди, що лишились в моєму житті. Все ще боюся їх втратити
🫂
Дуже розумію вас 🫂❤️🩹
Багато з того, що ви тут написали резонує з тим як і я себе відчуваю
🫂🫂🫂
Пані! У вас це все було, це ж так класно, що є спогади🫂🫂🫂
Так🫂🫂🥹
Similar Posts
У мене мрія: успадкувати дім бабусі і дідуся і повикидати нахуй ту савєцкую бібліотеку к хуям.На макулатуру чи куди.Пофіг.
Але розумію,що хуй я що успадкую.Бо у них є син мій дядько який тепер расєянін і дочка моя мати яка поїхала туди ж.Круто жити в бєлгородє з якого хуячать твою область 👍🏻Достойні
Подруга нещодавно дізналася що її бабуся і дідусь походять з такого села на Київщині. Вона знала що вони поляки, але оце тільки взнала що дідуся репресували і бабуся роками намагалася взнати чи він живий. Але в сім'ї про це навіть не говорили
плачу, але не тому, що шкода бабусю, а що в дідуся померла любов його життя, і син, і він був з обома до кінця, і доглядав до їх останніх подихів, хоч то все і не просто, бути в останні момент, які ще й тягнулись роками. а хто ж буде з ним, як же він сам тепер там
Ви знаєте, теж саме переживаю. Залишилось все, будинок, фотографії, якісь куплені речі, дрібнички. Речі, які живлять спогади, але... Зараз я не можу відвідати могилу померлого після 2022 року батька, дідуся, бабусі, дядька, інших рідних. Не можу заїхати до технікуму, універу, пройтись по місцях...
Тільки зібралася з думками, налаштувалася на життя. Сталося те, чого я не очікувала і не хотіла ніколи. Помер дідусь. Надто неочікувано.
Я сподіваюся, що на тому світі він зустрінеться з бабусею. Вона померла на початку року і він дуже сумував за нею.
Контекст : я не знаю, як їм будуть шукати дім, бо бабуся з дідусем живуть на окупованій території, а виїхати з лапусіками в них не вийде..🥲
А бак для води на горищі моїх бабусі та дідуся стояв років 30, а вирішив прорвати якраз коли ми повернулись з похорону бабусі, і мій тато, замість відпочити після похорону матері, мусив йти лагодити, бо вода почала ллятись зі стелі.
Мама знайшла і вислала мені фото своїх молодих дідуся і бабусі (батьки її тата і мого дідуся). Такі світлини це справжній скарб
ну там не зовсім так
його виховували бабуся з дідусем, але він вже дорослий так шо без сімʼї
У мене так, що я не сумую за домом, таке враження, що навіть за людьми не сумую
Але сумую за моментами, які я з ними провела
За моментами, коли була щаслива
У мене молодший брат якось налив собі воду в батькову пляшку з-під пива і ледве не довів до інсульту свою бабусю, малому на той момент років 10 було)
Нещодавно мамі мого чоловіка виповнилось 50 років, в 16 років для мене це був кінець, все - це дідусі і бабусі.
І знаєте що ми подарували їй на день народження? Перше тату 😍
Я за неї переживала більше ніж вона, і в результаті вона сказала що хоче ще. Це так круто, і мотивуюче.
Не важливо, скільки мені років та скільки я заробляю, але бабуся з дідусем все одно пропонуватимуть гроші🥺
Вимокую хлібом жовток із засмаженої яєшні із бабусиної тарілки, сумую
Я багато хворіла у часи дитсадка, і мене відвозили до бабусі з дідусем, де на сніданок обов'язково була яєшня з свіжим хлібом і чаєм з домашньої м'яти сушеної на горищі 🤤
Дуже сумую за тими людьми, трохи сумую за тими часами
Я нарешті можу показати цю неймовірну фотосесію свого кота. Дідусь та бабуся мені ці фото на день народження прислали.
Бабусі і дідусі, як ви ?
Сьогодні ваше свято ! Здоров'я і теплого родинного затишку 🥰
Сьогодні мав би бути день народження мого дідуся. Раніше я дуже сумувала, що він не дожив. Але вже третій рік поспіль думаю, що може то найкраще, бо він вже мав Сибір і другу світову в дитинстві + аварію на ЧАЕС. Дуже сумую
Встигли за сьогодні ще й побувати в бабусі з дідусем і заїхати на вечерю до батьків чоловіка. Його мама пече просто неймовірні торти!
От чесно, вони мені смачніші за торти в Солодкій мрії( хто знає, той знає, що в Вінниці якщо купляти найбільш домашньо-натуральне, то тільки там).
То ці ще кращі)
снився дід, що помер 10 років тому, весь сон ми з матір'ю і бабусею намагались лікувати йому якусь рану на нозі, а ще він хотів, аби я з ним вийшла покурила
(але знову — ніби і не дідусь, а хтось, хто тільки виглядав схоже)
А, ну, я не маю ні бабусь, ні дідусів, ні батьків, тож мені таке щастя невідоме 🤷🏻♀️
