Родич, якому я читав в його селі у школі в 10 класі інформатику, сьогодні уже привів і родичам показав дівчину свою. Йому зараз ну десь 20+ має бути.
А я все ще незнаю ким хочу стати, коли виросту у свої 30+.
Навіть уже бажання писати точний вік нема. Декілька років буде 30+
Юрій Грішний — Родич, якому я читав в його се...
Similar Posts
нє, ну не 8, звісно, може 10-11.. я тоді майже підряд прочитав цю книгу і уривки з "Туману", журнальний варіант, я тоді ще їздив у Бучу до родичів діда і уявляв, події в рельєфі того села, значить, це точно до 6-го класу, бо в тому віці там уже не бував; і можливо, на той час вже й дивився щось його
Закінчилися осінні канікули, пішла до школи. І я бачу наскільки я відвикла від того цирку яким є мій клас. Пройшло тільки два уроки з семи, що мають бути сьогодні, а я вже задовбалася і хочу щоб почалися зимові канікули. Я уже втомилася.
Кожен раз, коли читаю "10 років майдану", то кожен раз не віриться, що вже пройшло 10 років. Уже який раз за сьогодні цю новину читаю, то кожен раз не віриться.
Ким ви хотіли стати в дитинстві?
До старших класів школи - художником-аніматором щоб малювати свої мультики про супер-героїв або комікси.
У старших класах школи щось зламалося і я перестала розуміти чого я хочу.
Аж до 30 років 🙃
Ким ви хотіла стати в дитинстві?
В початковій школі - художником
В серединіх класах - снайпером ( мама не дозволила мені писати твір в школу на цю тему😅)
В кінці школи - соціально-економічним географом
В результаті, поступила в художку🙃
В мене війна достатньо уже забрала і з мене досить. Тим більше слухати нікого не буду про те, що я маю робити, куди їхати, йти і так далі. Особливо від людей, які хуй клали на війну 14 року. Не похуй було тільки тим, кого це зачепило і родичам атошників, а тепер не їбісь патріоти порадники стали
не спиняйте мене, я пам'ятаю про цвинтар, де на могилках родичів уже три роки не прибрано
Школи?
Якщо й є, то, певно, дуже добре сховані (може в Сибіру).
Бо поки ще спілкувались із родичами, що виїхали туди 20-30 років тому, говорили, що немає жодної.
Шкода. У мене було два діда, обидвох любила шалено. Але їх уже нема, один помер коли я мала років 13, не знаю...Інший кілька років тому, а я ніяк до кінця цього не хочу усвідомлювати(
З цим вітром сьогодні згадала історію з свого дитинства.
Я в дитинстві часто жила в родичів в селі все літо, мені дуже подобалось.
Жила я там без батьків.
І от якось літом, родичі взяли мене до якоїсь родички на випускний. В Калинівку (це 19км від села)
Ми були запрошені тільки на лінійку в школі
Зараз такий стан, коли нема сил не то що писати щось в блюскай, а й навіть читати стрічку
Я цей пост уже три дні думала і лише сьогодні написала 😢
А, ну тут ситуація нетипова, звісно. Добре, якщо є сусіди чи родичі, які мають курочок, щоб їм віддати це уже збалансоване харчування😁
Скакалку маю але не можна. Я уже жінка у віці, спина не та...
Одна з дівчат, яка була там зараз відкрила свій заклад. Систему, про яку я писала. Я не знаю як передати цей вайб, коли ти бачиш людину з свого дитинства уже в дорослому віці і вона пам’ятає і рада тебе бачити
Згадала як дитиною приходили до маминих друзів сімʼєю. Мені подобалось сидіти у них, слухати розмови дорослих. Іноді ми грали якісь ігри на комп’ютері або карточні. Я пам’ятаю смак чаю. Він особливий, бо вони самі збирають трави. А ще мені подобались фаршировані яєчка 😭
Друг сім'і у тому році виїхав до своїх дітей у Ізраїль (вік дозволяє). Сьогодні запитала, як вони там. А він уже у Варшаві, їде додому.
У мене останні роки, сни зі школою виглядають так, що я уже в теперішньому віці потрапляю туди і афігіваю з того, що вчителі намагаються приструнити мене як малу школярку. А я бикую на них і пояснюю, що не буде доросла людина трястися над оцінками
Один колишній однокласник, який живе в Італії ще початку 10х років, виклав фото своєї нової тесли. Родичка виклала фото з комісією, яка отримала "Доктора філософії" яка старша на рік від мене....а я що? Пишу тут Вас тут ось цей текст, і незнаю ким хочу стати, коли виросту....
Я свої качині скарби раз на два роки здаю у такі хімчистки-перетруски. Не дешеве задоволення, але дійсно підтримує в хорошому стані. Маю з чим порівняти: у родичів теж таке придане від бабусі лишилось, вони не паряться чистками. То їхні подушки-ковдри уже забиті і затаскані
Мене якось вітають вже хіба родичі зі святом краси. Я на когось не реагую, комусь можу надіслати публікацію з інсти чи короткий допис у тг, про що це свято.
Але сьогодні відкрила інсту, побачила, що дівчата мого віку і молодше самі пишуть про красу/весну 🫠 І вийшла.
Я вже не знаю шо робить з тафеном, який пропав у нас. Хоть бери уже пиши ненависним родичам, шоб в Європі пошукали купили
Суть в тому що герой був сином алкоголіка і часто діти алкоголіків мають оце бажання гіперопіки. Через те що герою в 10 років приходилося нянчити батька і герой сам це розуміє у більш свідомому віці і сам себе називає співзалежним, для мене це сумно я в схожому виросла
я дівчина з дохлою осою. а хочу бути дівчиною з дохлими родичами
Завжди пишу
Кілька фіків уже таких маю, один із яких пишу нині)
Сьогодні написала якась дівчина, яка є моїм дальним родичем від моєї прабабки, і яка хоче зробити своє генеологічне древо.
І якось стало сумно і соромно що я по-перше майже нічого про це не знаю, навіть не пам'ятаю звідки моя бабуся, хоча вона про це розповідала (і да там було про подорожі в >>>
Просити мене писати вітання родичам з якими я більше 10 років не спілкуюся і не хочу ніколи бачити бо "ну вигадай щось ти ж не маленька 🤡"
Я не знаю як я витримую це 🤡