23
Фікрвйткрський блог (ниття). сподіваюсь щось дописати.
колись
(просто хочу це прочитати)
https://archiveofourown.org/users/melantia/works
добре але якби в в дітей Рейніри спрацювала (історія про чорне лоша в білої кобили) кров бабусі Баратеон і її діти від Дема теж були б темноволосі?
цей чоловік зійшов би з розуму бо його діти не мають нічого від нього
бо справа не в дітях ( і тим паче не в Раенірі, бо Нетт-Кропивка йому миліша) справа у увіковічнені себе через тих дітей так само як і через завоювання.
трон завжди буде під моєю кров'ю
але
от чим Раеніра займалась перші 10 років життя, що вона не знає що відповісти лицарю
при всій любові до королеви Аемми вона схоже доволі не дуже справляється з вихованням доньки (ну справді. навіть не знати як заведено казати доброго дня різним людям🚬🚬🚬)
(мені шкода Отто)
а Ейґон ще вважає ідіоткою Гелену. він просто старшу сестру в цьому віці не бачив
(може це справді жіночий тарґарієнський магнетизм?)
(ну чи хоча б перериваючись на сміх якщо то темна комедія чи трагікомедія)
хочу відмітити що перегляд старого інтерв'ю з вампіром змусив мене переосмислювати всі інші взаємодії чоловічих персонажів
*кхем* бійка Ейґона й Еймонда *кхем*
тепер я бачу її як сцену перетворення в вампіра на могилі
не можу позбутись цієї паралелі
тільки в короля, а не вампіра
сама собі наврочила
нічого не писала
думала шо писать 2 години. паралельно в голову прийшла розв'язка для іншої (в якій був ступор) і забула що ж так активно надумувала для цієї історії
(а ще загубила уривок що написала вчора)
шось сьогодня лінь писать
(сумно що так і не знадала що ж там вчора навигадувала, відчувалось цікавим, але зараз лиш емоцію й згадаю)
все ж для мене в тексті найважливіші емоції.
так дуже злить коли в фікі про середньовіччя не одружену дівчину звуть жінкою, чи дівчина що йде на сніданок в нічній сорочці одразу після пробудження
але стрибки емоцій злять більше
особливо коли це доволі правдиве зображення якоїсь паніки-страху в думках, але в репліках діалогу воно не послідовне.
1 речення - схвильоване звернення
-відповідь
2р- беземоційні канцеляризми на 2 реальні хвилини читання (пояснення супутнику чому на вами біжить собака?), бо читач же не знає
😔
автозаміною помінять всі матюки на "дідько" й відправить як гумористичний твір?
🤔
непогано написала сьодні
головне реально не обдумувать (далі приблизного плану) і просто писать замість думання
сьогодні щось не пишеться
точніше перед сном десь з годину думала прям абзацами які б записати, але не зробила цього й вже нічого не згадаю. навіть приблизно
оце перечитую вже написані уривки шоб продовжувать далі й розумію що мені не можна думать про історію яку пишу поза написанням ще й того шо забуваю/плутаю яку з варіацій дій-спогадів-відчуттів вписала в канон...
шо з пам'яттю🚬🚬🚬
🥲
планую навчитись робить красиві-наочні схеми шоб хоч частину фактів швидше згадувати
думаю також частина моєї проблеми (граматика то ворог))) - оформлення.
ото просто лінь робить правильні (й красиві) репліки в діалогах.
і коли/якщо щось читаю. навіть "написаний за пів години на коліні не редаговантй" фік там все оформлено ідеально
і це відштовхує від експерементів з формою
дивним чином мені чомусь подобається думати про форму прози. не на якомусь серйозному рівні, але постійно ця думка десь дзвенить в голові.
ну як сприйняття запаху в кольорі(?) тільки сенсу тексту в його формі також.
відверто я занадто тупа для свідомого втілення цього але цікаво про це думати
я б хотіла настільки зрозуміти текст (мову?) щоб мати змогу подібне провернути
(я абсолютно не хочу докладати зусилля щоб такому навчитись)
коли надивилась старих ромкомів й почала фік з обміном тілами (але не вмію жартувати так шо не комедія)
написала пролог (передумову обміну) з двох повів.
але до моменту 1 розділу з власне обміном зрозуміла - а від кого писати?
героїня в чоловічому тілі чи герой в жіночому?
героїня в чоловічому може бути трохи простішою в соціо-культурному плані для опису (бо все ж більше звикла до гг чоловіків) з іншого боку і не знаю приколів життя в чоловічому тілі
але для опису персонажа в жіночому тілі усвідомила шо знаю занадто мало про відмінності соціалізації, власне тіло й взагалі про те шо таке бути жінкою.
тобто я це знаю, але не помічаю? не вмію відділяти від загального шуму?
взагалі люблю додатковий хаос коли певні репліки навіть не зрозуміло чи є думками когось із герохв чи взагалі авторським мета текстом (і підходять просто всім й задають настрій)
чи якогось сторонього персонажа спостерігача
це справді цікаво
3 дні думала шо ж хочу почитать. про шо? про кого? які жанри?
усвідомила шо хочу те шо пишу.
тілько писати не хочу. й напружувать мозок шоб думать-писать не хочу
як люди виписують 100-200k слів в місяць?
і паралельно живуть життя й мають хліб?
так, в великий роботі таким чином й справді хіба пролог-епілог чи якийсь спогад вийде написати.
а теперішній час - складно (насправді мені складно просто витримувать один час й не перестрибувать...)
#укррайт
а ви пишите під музику? під якісь відео?
бо я вмикаю годинні відео з шумом дощу-бібліотеки й пишу під них
догортала до квітня й думаю собі "а шо мене тоді так прорвало на писанину?"
ну так 7k слів не те шоб сильно прорвало, але зазвичай я швидше втрачаю запал
треба повертатись до стабільних 300 слів в день. хоч трохи осмислених.
замість шітпосту хоч шось з наповненням.
не матюки для вираження злості сюди чи в тві, в краще зайві 100+ слів в історію. навіть якщо такий потік злості там потім не знадобиться
доречі якось сумно шо в щоденному райті тепер тільки 13 людей.
були місяці по 30+. було цікаво бачити як справи в інших. весело і якось дружньо (той тип дружності й об'єднаності коли їдиш мовчки з незнайомцями в автобусі, але якшо шо то завжди посміхнешся й отримаєш посмішку ц відповідь)
не рахуючи шітпосту за годину написала рівно 10 слів.
і це речення дублікат. бо я таке вже писала в попередньому шматку.
кошик в ксд на 2k...
і це тільки 4 книжки😑
колись я справді їх придбаю (коли кошик здорожчає до 2.5-3к й нікуди буде більше тягнуть)
перечитала записану передумову свого фіку.
і перший шмат (він же пролог?)
зрозуміла шо 2 шмат. він же сама історія писала навіть не про той час. бо хронологічно все пізніше.
переписую передумову в блокнотик тепер.
інколи мозок видає цікаві й розумні ідеї, але я для них не достатньо розумна🥲
а shift+f3 поміняє лапслок на великі після крапок?
(чи після розриву абзацу?)
шукаю сайть шоб був гарненький і рахував мені статистику слів в хвилину.
(відволікаюсь як можу. навіть шукаючи місця де б писать тіки шоб власне не писать)