Пігнін — Хохо хехе хіхі хаха Що я роблю...

перед тією роботою я певний час не працював, а перед тим як не працювати - працював на медичному сайті, там теж було дуже смішно, але то вже здається було в часи до твітеру, тож так, скоріше за все це були роки запою гг

пані, а воно дуже стресово - здавати на права? бо мені чомусь лячно і я вже котрий рік відкладаю похід до автошколи 🫠🫣

але розумію, що життя бентежне і треба вже шось робить

Та мені вже було 23 десь, але депресивні епізоди вже були, а з медичним навчанням, то гримуча суміш. Але я їм дуже вдячна за присутність в моєму житті, як променів хоч чогось хорошо в той час.
Я розумію, що не могла інакше, але поки досі шкодую і не тількі щодо равликів 😔
Це досі для мене важко

були відчуття, що цей рік стане незабутнім, але ж не на стільки…хочеться вже піти в офіс, і працювати щоб не бачити це все(

Ох вже це відчуття, коли сумуєш за кимось, хто тобі роки життя пересрав, і дуже хочеш написати, хоч і розумієш що це максимально погана ідея 🤌

Це як з цигарками. Розумієш, що вони тебе вбивають, але рука сама тягнеться до запальнички.

Наприклад якщо ти отримуєш 7 років медичну освіту
А потім приїжджаєш через війну в іншу країну, де на лікарів вчаться всі 10, а підтверджувати диплом також не швидко, ще і дуже дорого 🥲

Ну як, як… ми збирались дочекатись перемоги, але коли зрозуміли, що до цього ще не один рік, то вирішили діяти. + я боюсь, що його чи мене прикличуть і буде не до того, в кращому випадку.Ну і мій організм не молодіє,нам вже важко навіть за допомогою лікарів завагітніти, а з кожним роком тільки гірше

Я працюю в лікарні,так що всю цю кухню знаю зсередини,молоді дуже мало,як лікарів так і медичних сестер.

Розумію, обіймаю вас, пане 🫂
В такому стані вже чотири роки, вже п'ятий пішов. Любов дуже тримає, якщо її знайти
Якщо ж і її немає, то інерція перетворюється на роботизацію, і найважче тоді повірити, що може бути інакше, що ще можна щось таке відчувати 🥲
Та життя має і на це свої плани, як то кажуть

Моє життя останні півроку-рік. 🥺 Дуже лайнове відчуття ☹️

🫂🫂🫂
я дуже сильно боюся, що коли повернуся це буде де гірше, ніж на початку інтернатури. а якщо повернуся в Україні, то це ще 2х, бо у нас з 25 років всі вже вивчені і з закінченою спеціалізацією, а я піду як лошара ще на анестезіологію довчатися

угу, це відчуття безсилля дуже важко витримувати, хочеться чимось забити цю порожнечу
дякую дуже за ваші реплаї!🥺🫂

Мені здається, чи ображатися на людину через те, що вона багато працює, це не зовсім правильно?..

Я так точно відчуваю себе не дуже круто, таке відчуття, ніби я розмовляю з дитиною, яке не розуміє що таке доросле життя.

Розумію дуже)
«Навчитись вчитись» це справжній catch-22. Але якщо ви вдало подолали перші 5 років життя, то вже це вмієте. Треба тільки пригадати) Все вийде🫂

🫂 дуже розумію це відчуття.

Ви королева 👑
В мене теж таке відчуття. Особливо від факту, що все одно на себе витрачаєш більше і це не рахуючи плати за житло, їжу і всяке там необхідне. Воно наче розумієш, що ну це нормально, життя триває, але все одно відчуття не дуже, коли купуєш парфум за 300 злотих, а кидаєш 300 гривень.

Дуже розумію це відчуття 🫂

Кожного разу після цих терактів через 1-2 дні приходить думка, що от моє життя продовжується, я працюю, готую їсти

А чиєсь життя вже закінчилось, а ще чиєсь життя змінилось дуже і дуже сильно в гіршу сторону

Розумію, мені це теж не допомагає, а робить тільки гірше (бо потім ще більше відчуття провини)

Сподіваючь, скоро у вас з'явиться можливість звернутися до психотерапевта. Тримайтесь🫂

Мені дуже хочеться дожити тут рік і поїхати в Україну, навіть якщо війна триватиме. Можливо, так і зроблю, але це потребуватиме великої підготовки
Просто мені так сильно набридло це відчуття втраченої миті, набридло відчувати, що моє життя йде повз мене

за професію на яку навіть вчитись не треба - це ще багато (я знаю шо не, але ж бля)

тут я починаю зубоскалити, бо після 8 років медичного одна ставка лікаря реанімації виглядає як 16,600, а відповідальність за життя та умовний йоршик для унітаза трохи різна)

Чесно, не бачу, що ви там запороли. Але навіть якщо і так, то вважайте це чернеткою і перемалюйте. Краще спробувати ще раз, ніж не повертатися до цього ніколи, шкодувати про це і картати себе решту життя. Я розумію, як це важко, і що це може розтягнутися на роки, але не нічого не робити — ще гірше.

Ніби щось роблю, кудись весь час ходжу, але відчуття штучності цього життя не зникає. Мирне життя дуже дивне

Розумію :(
Таке в мене вже багато років, просто іноді краще, іноді гірше...Останнім часом тільки гірше 😅
І з одного боку наче треба щось з цим робити, а з іншого нема сил
Та й таке
Але все одно дякую 😊