Мені хочеться перестати спілкуватися з подругою. Я більше не бачу в нас нічого спільного, окрім спогадів і частини поглядів на життя. Я іноді сумую за тією людиною, яку я знала тоді. Але я відчуваю, що більше це не та людина. Її ставлення зовсім змінилося. Її розуміння мене більше немає.
неосяжність — Мені хочеться перестати спілку...
Таке буває, бо люди змінюються і це може бути сумно, але з іншої сторони, то тут напевно нічого не можна змінити, бо не можна ж насильно тримати спілкування, коли люди стають занато різними
Тому напевно треба поговорити з нею про це
Я навіть не знаю як говорити про це і чи варто. Бо останнім часом вона мене ігнорує тижнями.
Я колись перестала писати першою людині і ми більше ніколи не спілкувались, я не намагалась зупинити спілкування, але після довгого часу, розуміння, що про тебе і не згадають, я вже не хотіла виясняти щось.
Це жахливо, коли люди вважають що тільки інші мають проявляти ініціативу і писати, а їх це наче не стосується, хоча спілкування це коли дві людини проявляють ініціативу
А з цією подругою Ви балакали про це? Бо іноді може і бувають причини, чому людина не відповідає, але просто так це вже недуже
Щонайменше завжди можна написати і пояснити типу "тому-то тому-то я можу зараз трохи пропадати" це не так складно, але мовчки ігнорити☠️☠️
В нас із нею давно була домовленість, що вона чи я можемо пропадати через психічні проблеми і коли все було ок, це обговорювалось. Але зараз вона наче не сприймає моїх більше, коли позбулась своїх. І я знову відчуваю це, що мій психічний стан викликає ненависть. Вона взагалі більше нічого толком не
говорить. Це відчувається як спілкування зі стіною. Вона відпише раз в місяць (так стало за останні пів року), але в нас навіть немає якихось діалогів. Все чисто про політику чи соціальні проблеми. Нічого особистого. І я маю відчуття, ніби я просто не знаю цю людину.
Це всеодно якось неправильно, бо це звісно добре що вона змогла подолати свої проблеми, але вона ж знає як це важко переживати все це, це неправильно мовчки ігнорити людину, знаючи що їй зараз складно
Звісно іноді якісь свої почуття не можна зробити "правильними" але в таких випадках хоча б
можна написати і все обсудити а не просто ігнорувати це
У вашому стані нема вашої провини, бо не Ви власноруч прийшли десь і купили це
Я ніби розумію, що в житті все закінчується, просто від цього стає сумно. Все, що лишається - спогади. І ти нічого не можеш з цим зробити чи виправити, бо не все залежить від тебе.
Так, розумію 😢 з іншої сторони це теж сумно спостерігати як спілкування все згасає і згасає і потім іноді з'являються негативні емоції, або образи на людину
Хоча це правда, що це дуже сумно, коли розумієш що це не залежить тільки від тебе і не можна нічого зробити 😥
Думаю у вашому житті обов'язково
з'являться нові знайомства і цікаві люди. Бажаю, щоб у вас все було добре!!
Дякую) Думаю, якось все буде, з друзями чи без.
Similar Posts
**досі не розумію навіщо я це зробив, напевно щоб ще більше розчаруватись в житті, і взагалі перестати спілкуватись з людьми**
Що ви робите, коли сумуєте за людьми, з якими ви вже перестали спілкуватися і за якими немає сенсу сумувати? Треба поради.
У мене вся квартира в подарунках від людини та спогадах з Нею, викидати не хочеться, а бачити їх важко. Бути сентиментальним це і щастя, і покарання.
Так(
Бачу як все більше і більше людей йдуть з твітеру і сумую за тим що було колись
Ще добу потримаю, і признаюся. Але чим більше різних варіантів люди обирають, тим крінжовіше мені стає, яке встрате у мене життя.
А мені от ні. Це скоріше знаєте розуміння що ця людина тебе не просто зможе позбутися зі свого життя, а для довбойобів це ознака того, що партнер їм належить.
А так, в цілому змінилося хіба більше різкі бикування в мій бік, але не на ту напали
як я й думав, переважна більшість людей туди ніколи й не ходила. я думаю, причина в індивідуалізації людей. я ходив один чи два рази, але вже за кілька років стало нецікаво - шо мені там робить, мене з цими людьми більше нічого не пов'язує, у нас різні інтереси, різні життя, нічого спільного
скільки разів ви були на зустрічах випускників, коли ви припинили туди ходити?
ну, якось витримують і користувачів лише більше стає 🤷 люди тут просто спілкуються більше, принаймні, в укркластері
Спостерігаю, як все більше знайомих чоловіків якось таки виїжджають за кордон, бедить від цього дуже. З іншої сторони, такі люди і в Україні, напевно, в будь-який спосіб уникали б військомату
Мені більше цікавлять люди які її слухають, підтримують і слідкують за нею в соціальних мережах?!
Напевно, ті самі люди що на Арестовича підписані
Чому в мене такий тип прив'язаності?
Бо до мене все життя ставилися як до того, хто всім винен, тому будь-яка людина, яка ставилася до мене трохи краще ставала об'єктом обожнювання
І ніби не треба тобі ця людина, але страшно, що якщо вона піде, то так як вона ніхто до мене не буде більше ставитися
Мова більше про те, що я не тримаю людину якщо вона хоче піти, я не серджуся на людину якщо я їй більше не цікава, я приймаю це.. але інколи я вирішую за людей чи цікаво їм зі мною, і починаю віддалятися якщо відчуваю якусь байдужість до себе, аби мені не було ще болючише опісля.
я розумію про що ви. і так. це паскудно
у мене так вийшло по-нормальному з однією людиною. напевно це більше виняток
Ну або є ще інша сторона медалі: синдром попутника. Це типу коли в потязі ти максимально виливаєш душу людині яку бачиш вперше в житті бо точно знаєш що більше її ніколи в житті не побачиш і максимально похуй шо вона там подумає
Бро, воно тобі не треба. Люди це просто люди, не більше і не менше. Вони різні. Не треба оцьої шарманки з самого ранку в п'ятницю.
але чому? (я розумію до тому що у вас є ферма і більше в житті дорослій людині нічого не треба, але ЧОМУ)
що більше з людьми спілкуєшся то менше хочеться це робити © я
Я завжди відчуваю себе якимось лохом. Коли всі люди ставляться отак. Я просто бачу, що це я причина. Бо коли хтось один такий, то це люлина така. А коли зі мною такі всі, то явно це все я. Я знаю, що я не та людина з ким хочеться спілкуватись. Але чому не сказати просто?
Так, розумі це і не викючаю, що таке буває, але тут більше про людей, яких більш менш знаю, які просто живуть своє краще життя, не згадуючи за війну
Тим не менш, коло людей, яких я ціную стає тільки більше, і та сила, яка в цих людях є теж неймовірна, в спілкуванні,дружбі, спостереженні їхньої трансформації. Цікаво це все і цінно
Люди неймовірні навколо
Ну тут мова про людину,яка 1,5 роки там і день у день ситуація змінюється і їх стає все більше
хех, треба більше з людьми спілкуватись, щоб потім не думати, що щось не так))
Якщо багато людей, і салату треба більше🤷♀️. Хоча я знала людину, що любила так їсти🙂
я знаю людину, яка казала, що війна не повинна відібрати в нас життя, і я дуже ціную ці слова, бо людини більше немає, але інколи це відчуття, шо це все неправильно і неважливо, дуже наздоганяє