посол золотої орди — Знаєте таке відчуття коли хоче...

Моменти коли хочеться від всіх відгородитися бо ти вже і собі набрид і іншим так само, бо для інших то забагато, не має бути в людей стільки проблем і житті, відчуття що ти заплутався в самому собі і незрозуміло чи це ти чи твоя хвороба, а може ти був такою людиною з самого початку?

Типу по відчуттям ми пішли занадто різними шляхами і типу я зараз взагалі майже нічого не знаю про неї, як і вона, але мені сумно через це, в плані вона пише мені, питає як справи, а я навіть іноді не можу відповісти

були відчуття, що цей рік стане незабутнім, але ж не на стільки…хочеться вже піти в офіс, і працювати щоб не бачити це все(

Пишуть, що військовий і поет Максим Кривцов пішов з життя
Хоч знала його виключно з інсти, але дуже шкода, адже він тільки от вірші читав і постив, так хочеться, щоб це все виявилось помилкою, а ця людина була жива

Пробую писать те що ніколи не писала і трохи важко але капець цікаво, хочеться максимально передати оці відчуття 🚬

не пишіть мені що всд не існує, я і так знаю. напишіть краще лікарям які продовжують ставити такий діагноз

Коми то таке. Купа людей з вищою освітою пише з грубими помилками. А от те, що він з помилкою написав посаду — то вже інша справа, десь півроку-рік написання службових записок і ти пишеш її на автоматі.

дивне відчуття що моє життя почалося літом 22 року, чи існувала я до цього взагалі?

не сприйміть на свою адресу, це я про себе напишу, але я часом пишу якусь фігню і за відчуттями це якось приблизно отак)) бо я просто це кудись написала і поки не замислююсь, що там за іншим монітором сидить така сама жива людина, яку я можу зустрітити на вулиці, воно якось простіше)

Ну то ж так людина написала. Порох же не писав від себе. Він напевно і не знає що отой чувак про нього щось пише.

Пишу, щоб ви знали, що тут існують люди)

Перший раз за багато років не пишу своїй (вже колишній) команді поздоровлення на день енергетика. Дивно-сумні відчуття

Іноді бачу, така гарна людина у стрічці, так файно пише - тре думаю підписатись - дивлюся - а я вже не неї підписан - і таке відчуття - от я молодець :)))

Я і не писав. Не дуже і хочеться, щоб всі тут знали. Тільки кілька людей знають, де я мешкаю.

Тепер пост про похорон...
Я не знала людину, не бачила її вживу, лише читала пости і зрідка коментувала. Але це відчуття пустоти завжди одне і те ж, незалежно від близькості знайомства. Бо ось жила людина, писала, розповідала, як воює, живе. А тут її більше не існує. А сторінка лишається. Як привид.

Трохи бісять люди, які рандомно заходять раз на не знаю скільки місяців і такі типу "то тут реально хтось пише??🤨🤨" або "я думав/ла тут вже ніхто не сидить і це мертва соцмережа" в плані???? добре?????? Якщо ви сюди не пишете і заходите раз на пів року, то це не позначає, що інші теж

Я вже не знаю, що писати.
Напишіть ви щось

навіть якщо дуже хочеться написати "хуй будеш"? буде, можете навіть не писати
Забанили і пішли далі

хочеться щоб люди знали що я пишу і відчуваю
але не говорили про це

Знаєте що мені це все нагадує? Твіттер в перші роки. Всі шось там пишуть про своє життя, жодної політики, жодних довбодятлів, новинних аккаунтів, ботів... Люди, для людей, про себе, про людей.

Ми все життя шукаємо людину
З якою потім все на половину
А як загубимо, вже не знайдемо знов

Коли два всесвіти - єдине ціле
І відчуття таке незрозуміле
Хто знає, мабуть, це і є любов

Ми все життя шукаємо людину
З якою потім все на половину
А як загубимо, вже не знайдемо знов

Коли два всесвіти - єдине ціле
І відчуття таке незрозуміле
Хто знає, мабуть, це і є любов

Ми все життя шукаємо людину
З якою потім все на половину
А як загубимо, вже не знайдемо знов

Коли два всесвіти - єдине ціле
І відчуття таке незрозуміле
Хто знає, мабуть, це і є любов

Різдвяна ніч

Женя і Катя · Song · 2020

open.spotify.com

А з цього випливає вже "я роблю боляче тим, хто мене кохає". І це одне з найгірших відчуттів у житті. Бо це найдобріша й найбільш терпляча людина, яку я знаю, яка мене приймає, довіряє мені. А я не виправдовую її довіри.