Добре, хвилинка нічних роздумів. А який прикол взагалі говорити «чистою» українською мовою? От шоб шо?
Мова вона ж жива, її потрібно відчувати. Вона тече, змінюється, відображає настій, стан, особливість характеру, регіон проживання. Мовою можна і треба гратися.
От шоб шо її знеособлювати?🫠
Снобізму й почуття власної важливості. Коли в людині нічого немає але є величезний апетит до того. Принаймні, всі випадки саме виборювання тілько одного варіанту мови які мені зустрічались були саме такими. Це особисто моя думка.
Ще досить непогана була опінія викладачки з октм у виші: вдома, з друзями ти можеш говорити так як вам зручно й весело, адже одне одного ви зрозумієте. Але знання літературної мови й вміння чисто говорити це про репутацію й те чи зможеш ти говорити на публіку. Бо саме її розумітиме кожен житель.
Ну, бо саме літературною мовою мають викладати) але це вже інша історія. Якщо вам не говорити на публіку й байдуже на те як вас сприйматимуть — та на здоровля)
Говорити публічно й на публіку то різне. (може я не так розумію, вибачте)
Власний стиль мовлення таке ж доповнення образу як й стиль одягу чи жести/міміка, це важливо. Закликати ховати таке то переступ проти смаку. Та все ж на/до публіки краще звертатись перш зрозуміло, а потім цікаво.
За правила ++
Творчі люди це особлива категорія. Чого тільки Подерв'я́нський вартує) але вони використовують це як я й згадувала — частина образу, ідентичність. Але ж і не говорять про серйозне принаймні прямим робом й на меті мають в першу чергу розважити, а вже потім всі оті соціально корисні механізми)
Я думаю, що це такий прояв нашої трансгенераційної травми. Люди таким чином несвідомо захищають українську від слів, які вони, в силу певного незнання через століття зросійщення, вважають чужими. А виходить, що часто захищають її від діалектизмів або слів, що були забуті як українські через русню.
В цьому є логіка і часто це саме так… але деякі прям агресивно це роблять
Ну от я, наприклад, говорю українською, вся родина говорить українською, регіон проживання у мене говорить тільки українською. То може людям (які намагаються виправити мене) варто вірити, що я не вигадую слова 😂
Ну, є купа людей, які люблять роздавати поради і в цій ситуації вони це теж роблять) насправді, я згодна з пані пташкою трошки вище, що тут і меншовартість, і певні обмежені погляди на нашу мову і культуру. Їм здається, що правильна мова - літературна, бо розмовна була чимось, чого варто соромитись.
Вони не роблять це навмисно. Я згадую себе в підлітковому віці і розумію, шо я теж мала повно цих приколів в голові, хоча зростала так само в україновомному середовищі, та й Вінниця в 00-10их вже переважно була україномовна. Але було багато сміття в головах, навіть неусвідомленого.
"Уніфікована" літературна мова робить інформацію для різних регіонів зрозумілою. В якихось ділових речах також не завжди доречно розмовляти на діалекті. Є також люди, наприклад вчителі укр мови, які просто так звикли. Але в живій мові саме змушувати себе розмовляти стандартом - таке собі
Я говорила літературною українською з липня 2015, але вже з вересня 2015 в мене почали проскакувати галицькі діалектизми
З приємного: досить часто мені говорили компліменти
З неприємного: я просто не знала, що можна в діалекти, в мене всього було 3 діалектних слова з дитинства
Я вже навіть не знаю, шо з того, що вилітає з мого рота ідентифікується як діалектизм, якщо чесно 😅
Просто не звертаю уваги на це та говорю як душа дає знати
Я теж саме говорю про літературну українську. Вона "книжкова". А я обожнюю діалекти та сучасні "нові" слова.
Раніше я в своїй мові намагалась уникати діалектизмів, бо вважала їх сільськими. Але зараз почала розуміти, що це нам навʼязали!
А ніщо так мОцно не відобразИть емоцію як власне діалекти!)))
Я навпаки хочу краще знати діалектизми, особливо західних областей тому що для мене це ознака справжньої літературної майстерності, діалектизми то база, ґрунт, так би мовити основа
І так само люди люблять шкіритися на неологізми, але ж без неологізмів мова застигає та з часом відмирає без вчасної трансформації. Зараз у нас багато запозичених з англійської слів, а хотілося б аби ми саме запроваджували нові слова які не є калькою чи транслітерацією
Хтось не прийняв, зтось прийняв, в зтось з часом звикне і прийме. Я так думаю. Але якщо цим словом користуватись, то воно буде на слуху і для наступних, молодших, звучатиме вже природніше)
бачу "вподобайка" (яке я доречі використовую), згадала "спалахуйку". це, виявляється, жарт був типу? упакування з української чи що, я думала це просто слово і використовувала його казуально(
а регіональні діалекти я навіть не знаю, я ж жила в одному регіоні, хуй зна що там в інших інакше ;с
Ну мій рідний - це степовий діалект, коли я в Кривому Розі, то на нього одразу переходю, бо якось дивно було б балакать з родичами стандартною українською)) Стандартна українська - це як стандартна англійська в Британії, вона тільки для Лондона щоб люди розуміли одне одного в офісі
Читаючи, я зрозуміла чому мене відштовхує такий підхід. Не знаю чи я зараз правильно скажу, бо вцілому я розумію про що вона пише і в чому її злість. Але
Це чи то зверхність, чи то снобізм. «Вивчіть базу, а потім буде вже і суржик». Працює лише в теорії. А на практиці люди починають «бороти» мову
це все два кінці одної бадиляки, два екстремуми, які в своїх радикальних версіях бессмислєнні. Мова мусить мати кордони, мати правила, стандарти і прочє, щоби бути мовою, а не розпливатися безконечно і переходити в одне слов'янське абищо від Словенії до Японії.
З иншого боку, мова жива, коли нею виходять за рамки правил, бо вона народжується в суперечці, в срачах і т.д. Тому нависання правил над неї не просто часом шкідливе, а так само безсмислєнне. В цих постах і коментах в Олександра добре пише, що правила треба, аби людям було на що опертися
то ще студентка виявиться старшою за частину викладачів і ламатиме їм авторитет))
насправді цікаво, теж думав про ще одну вищу, але я би в нас цього не робив і не йшов би на філологію, бо не потягнув би, хоча це, звісно, дуже цікава галузь)тому обмежуюсь дуолінґво)
можу припустити, що крім того, що це відчуття браку знань, це ще й бажання повчитися нормально. Зріло чи що. До своєї першої освіти я ставився дуже халатно, хоча це було наче те, що я хотів і зараз часом відчуваю брак деяких базових знань. Тому зараз би вчився і для душі, і для розуміння.
Ми не знайомі особисто, але я вчилася)
Бо це була обалдєнна галузь, яку я ообожнювала і була готова впахуватися в неї
З другою освітою вже зовсім не так
це ж як з усім: комусь потрібна воля, пошук експериментів і т.д., а комусь єдино-комфортний варіянт - це чітко слідувати правилам. Хтось переходить між варіянтами, доростає до фристайлу. А для когось мова просто інструмент. Це як з готуванням: хтось чуствує, а хтось має чітко йти по рецепту
розумію, як це, теж здебільшого не маю цього страху: не вийшло - фіг з тим, спробую ще)воно перестає бути цікаво, коли повторювано, хочеться змін)але, при готуванні спершу дууууууже дотримувався рецептів, бо мені спочатку треба прийти до розуміння процесу, можливого результату і т.д.)
це ж все елементи "мов любови", і це знання цікаво переносити на сприйняття того, як ними послуговуюся наші близькі чи знайомі, аби (не) розуміти їх краще
Тут треба спершу розбиратися, де суржик, а де ні. А це дуууже складне питання, я не філолог 👀
(На «твоя підпільна гуманітарка» на ютубі було відео від філологів про це, якщо буде цікаво)
Але загалом, я за те, аби люди говорили так, як їм комфортно ❤️
(Та інших не чмирили 😅)
Вас вітає Полтавщина!
Ладно, минутка нічних роздумів. А який прикол взагалі говорить «чистой» українською мовой? Нашо? Мова вона жива, її нада чуствовать. Вона тече, міняється, отражає настрій, стан, особеность характера, регіон де живе. Мовою можна і нада граця. От шоб шо її під одно робить?🫠
А який прикол взагалі говорити «нечистою» українською мовою? От шоб шо?
Мова вона ж жива, її потрібно відчувати. Вона тече, змінюється, відображає настій, стан, особливість характеру, регіон проживання. Мовою можна і треба гратися.
Для мене діалекти - це як приправа. Без них мова звучить прісно
Нажаль, не володію жодним з них, бо мати цуралася свого подільського діалекту, вітчим був російськомовний, а з батьком ми бачились не часто. Мою українську сформувала школа. Я знаю багато слів з подільського, але всюди звучу як наїжджа
Поки є люди, які говорять тією мовою, вона буде змінюватися та залишатися живою. Ще не пізно. Приємно бачити, як білоруська та українська мови знову починають зростати.
у мене питання до радіо свобода: я розумію що їх фінансує США, але українська редакція працює в Україні
тоді чому Крим реалії і Донбас реалії видають виключно російською мовою
досі видають російською мовою
шоб шо
Уточнення, я з Київщини, бо ну треба прославляти бренд української мови.
Чесно, до переїзду в Київ у мене навіть не було думки, що у людей реально можуть бути питання до того, щоб говорити в Україні НЕ українською.
І що за мову можуть кпинати.
Вводжу назву страви «мазурики» шо то таке.
В топі видач — українські ресурси російською мовою.
От шоб шо. Як вже у видачі нарешті стали підніматись чого блін одразу не українською
До речі кацапської мови там ще немає (сподіваюсь що і не буде), українська - це взагалі перша слов'янська мова в тому списку локалізацій, ми навіть поляків випередили
Це дивно для мене 🤷🏼♀️
Я приймаю живу не літературну мову, де можна знайти особливості певних регіонів, вивчати чому це так, через що.
Даю собі і іншим комунікувати з якимось цікавинками, нашаровувати на свою мову інші діалекти.
Для мене мова це інструменти спілкування і моєї роботи.
Як це не дає? Це дає рівно те саме, що й діалект. Це жива українська мова, якою ти розмовляєш.
Не дають нічо хорошого тільки люди, які розповідають про "кончєність" і "загрозу" суржика й чистоту українського язика, вибачте, мови. Ми все це вже проходили з русифікацією.
Люди говорять як говорять.
Але який сенс, якщо дитина на уроці української мови говорить українською, бо "так треба", на інших уроках - російською і вдома російською.
А ще оті європейські закони про мову і так далі....
А взагалі зазвичай в подібних срачах деякі вже надто захищають суржик. Мовля це не погано, це теж жива мова
Ну хз, коли зросійщували (чи ополячували, о...угорщували?) цілі регіони, винищуючи українську під 0, то такі слова як "останівка" це гівно+хуйня, а не "жива" мова
Це цивільним треба доносити чому мова це зброя, чому це важливо і шо російська це не мова матері, а жахлива ознака того, наскільки з нас познушалася русня. Це цивільні можуть і мають можливість переходити на українську і я дуже радію таким людям і дуже вдячний їм і допомагаю.
Спортили українську соловїну мову всякими новими словами та я привик говорити мовою якої мене батьки навчили крім того мене аж тилипае від людей у яких в шпаківні одна полова.