Пишіть, чим ви займались в цей день два роки тому
Перший з могікан — Пишіть, чим ви займались в цей...
Святкувала день народження батька, 70 років
хтось за столом вгадав що почнеться?
Ми були тільки родиною і навіть не думали про це(
питала в подруги, чи нормально вони доїхали додому в Харків після відпустки у Львові
...
на наступний день у їхній двір прилетіли уламки ракети
Набирав воду, складав валізу, заносив у машину пальник та інше причиндалля, збирав по хаті документи.
тобто на той момент ви ще не переїхали в будинок?
Переїхав в червні 21 року.
Жила рутинне життя у свекра на Троєщині з чоловіком, девятимісячною дитиною і псарочкою. Боялась, що ось-ось будуть бомбити Київ, але гнала від себе ці думки
Сиділа вдома з малим, бо він трохи засоплив. Працювала з дому і думала: зараз зроблю оце найголовніше, а решту завтра дороблю швиденько зранку 😅
Вдень з колишньою переписувались з власниками майбутньої зйомної квартири де я зараз, ввечері поїхали платити гроші і підписувати договори. Ввечері повернулись на стару і будували плани по те, як будемо завтра пакуватись і починати переїжджати. Було відчуття ачівки і надії на майбутнє.
і коли ви таки переїхали?
Речі з старої перевезли на початку травня, а 24го травня я першим переїхав сюди
Стара квартира була біля залізничного вокзалу, до батьків колишньої на південь Києва ми перебрались в той же день, як зранку прилетіла ракета в будинок за кілька кілометрів від нас. З Києва не виїжджали ми короч
спостерігав у вікно як трасою на Луганськ йшли колони танків….
так, я цього дня знав, що буде
і це піпець як розьйобує 😢
ні, звісно я не знав точної дати, але ось це передчуття повної жопи витало в повітрі ще з 20 лютого, коли відмінили комендантську годину і оголосили евакуацію
я чітко памʼятаю той момент, коли ми з батьком дивимося у вікно, їдуть танки і він мені каже "ето…война…"
навіть не можу передати слова мої почуття в цей момент…
так, для багатьох з 20 це було очевидно
шкода, що у вас тоді не було блюская
а, щоб попередити
теж про це думав
сподіваюсь, доживемо і скажете коли рускі підуть на свої болота 😁
сподіваюсь що доживемо 😁
коли вони будуть йти це будуть всі спостерігати
Вирішували з хлопцем, що мені треба домовитись на роботі про віддалене, забрати котів та необхідні речі і переїхати до нього в Бучу. Так, ми думали, в Бучі буде безпечніше 😔
Багато хто думав, що поза Києвом буде безпечніше(
і чого ми так думали...
бо не мали досвіду повномасштабного вторгнення
стрілочки від Більда виглядали якимись нереальними
Тому що вторгнення очікували зі сходу...
угу, дехто розганяв що "з білорусі ніколи"
я теж думала що у мене в Бучі буде безпечніше і сиділа там на "першу дату запланового вторгнення" 16те 👀
Працювали над проєктом, багато працювали
Я була майже на 7му місяці вагітності, обговорювала майбутню фотосесію і хотіла зганяти в Харків 24го, але чоловік сказав, що краще через тиждень (бо робота)
Працював
ні про що не думали?
Важко сказати, я не пам'ятаю, що було вчора, а що було 2 роки тому я знаю тільки по тому, що в мене була робота і то був не вихідний 😅
теж все забуваю, добре що одружений
Опановували нову професію і новий досвід. Закривала майстерню і багато плакала
чого закривали майстерню і чого плакали?
Плакала, бо закривалася.
Та дуже сильно впали продажі, декілька місяців в 0 та -
В чоловіка замовлень було мало, підняли плату за приміщення. Зібрала волю в кулак, та й перевезла свою частину обладнання додому, напарниця свою частку продала на олх.))
Це було правильне рішення на той час
🫂
Працювала. Співробітники заспокоювали тим, що ''нічого не буде, це ж просто брязкання зброєю. Ми живемо в 21ст. яка може бути війна?''
людська природа незмінна
Не вірила у повномасштабне вторгнення, з тих пір зрозуміла, що концепція "віри" не має сенсу.
тобто ви розуміли розумом, але переконували себе що обійдеться?
Я не розуміла, в цьому проблема. Я повторювала аксіоматичні заяви інших людей, що війни в Європі в 21 віці не може бути.
Зе сейм
Xex. Nôč. Na diskordê wikipedijı. Deʼsj todi na dnjax jakraz Put*n zanês «dohovôr» ščodo orDLo. Kažu, no vse, točno nova faza vôjnı budeʼ, vô vôdpovêdj klasične — Put*nu ce ne vıhôdno. Deʼsj počatok treteji hodını — ljahaju nareštê spatı. Čerez pevnıj čas — deʼsj za hodınku — dva vıbuxı.
Dumaju: ce šʼo, znovu gazoprovôd prorvalo? Rôzni dêljankı mozku tım časom:
– čomu dva, ta i vıbuxı jakoʼsj po hınakšomu zvučatj;
– spı daljê, skotınjako!
Peršıj peremôh, tož dôstav telefon i čıtatı lokaljni novını — nič. Druhıj: ta spı vže! Ja: daj-no šče fb pohljanu.
İ tam jakraz novını pro raketı i ohološênnja vsjakoho takoho. Probêhaju po domu i buǯu tata z sestroju; ʒvonju mamê i pıtaju šʼo tam. Zôbralı rečı, rodınu; pro vsjak popovnıv zapası vodı i elektrikı. No i prodovžuvav stežıtı za novınamı.
ледь не згоріла котлета поки читав 😁
Був на роботі. Подарували ноут. Абгрейднув. Встановив вінду. Навідь і не думав, що буду під обстрілами забирати його з роботи.
ноут напризволяще програміст не кине 😁
Летіла назад до Німеччини після канікул вдома 🥲
вчасно 🫠
Вчилася, робила домашку і планувала повернення в київ
увечері був тренінг з підготовки цивільних, 24 мав бути другий день занять
шо сталось далі було дуже раптово, але заняття напередодні якось морально, чи шо, підготувало
Працював, дивився футбол, загоював тату
Не пам'ятаю цей день. Але пам'ятаю, як друг казав, що війна не може бути, це очевидно. Він тоді слухав "гобліна та його колегу і казав, що випади, коли людей увозили внікуди за якісь вислови - це міф.
Ахуєвала від кіпіша на вулицях
тоді гуло, як у вулику
Вдень працювала, речі у нас були вже приготовлені в рюкзаку, ввечері був паскудний настрій, ще й феєрверки весь час за вікном нагнітали, взяли з чоловіком коньяк, включили "Не погрожуй півд. централу". Сиділа я з тим коньяком до 3 ночі, а о 5 прокинулась і не зрозуміла як я протверезіла за секунду
Готувалась до контрольної
А ще виклала свій перший тікток українською
сиділа на роботі з колегами, які накручувались по повній, читаючи новини...
а зранку мене розбудила колега словами "Прокидайся. Пацієнтів треба виписати. Війна почалась."
а через 5 днів русня знищила будівлю моєї лікарні..
мокла під дощем в Стамбулі. на відео, коли мене попросили передати щось майбутній собі випалила "співчуваю" 😶
Чувствовала 🤌
Намагався забрати у нової пошти свій куплений телефон, працював. У вечорі дивились відосики та думали шо буде наступного дня.
Зранку була на пробіжці як завжди, потім весь день добивали організаційні моменти виїзного корпоративу, який мав бути в Грузії 26 лютого 🫠
При тому, що моя колега в цей самий час займалася бронюванням готелів і квартир на заході України для співробітників на випадок війни
ризик-менеджмент
Працювала, ходила з подругою на обід в грузинську кафешку, ми їли якийсь смачненний пиріг, дивилися орла і решку про Ірландію і планували, як туди поїдемо :D
Сидів у Хмельницькому і думав, що я довбойоб дарма накрутився та треба вертатися до Києва
Хуйньой
конкретизуйте
Працювала працю, написала заяву на звільнення, яку збиралась нести наступного дня, не вірила шо почнеться
Планували поїздку в Крим до родичів
працював, після роботи дивився твітер на проекторі про ситуацію на кордоні, писав комусь що все буде добре. пив джин. ввечері дивився євангеліон.
останнє що зробив перед сном - свій перший в житті донат на ПЖ
перший в житті мій донат взагалі був на ПЖ 24-го
Проводила опитування для магістерки про вплив сезону на настрій людей із різними темпераментальними характеристиками (кого більше єбане осіння хандра і чому)
Все в топку довелося кидати
І кого більше?
Перечитайте пост, війна почалась, дослідження вилетіло в трубу
шкода, бо цікава тема
Отримала перше замовлення на файвері і робила скетчі до нього. До пізньої ночі переписувалася з другом про ситуацію в країні і моє останнє повідомлення було таке
Це зараз було прямо ауч
Я згадала, що якраз ввечері 23 ми планували перший за десь рік спільний вихід на пивулєчку т.т
Ох, скільки планів, бажань і надій пішло по пизді..
Та частина життя пішла по пизді 🫠
Забрав гроші з депозиту та намагався поміняти на долари)
тобто не вдалось поміняти?
На той час курс був вже не той)
Тому я трохи провтикав)
Збирала цінні речі та документи, забирала гроші з банку
теж уже все розуміли?
Заздалегідь, бо мала досвід. Але прорахувалася, та думала що буде більше часу на підготовку, бо не думала що наступ почнеться настільки масштабно.
Їхав у квестуру дізнатися, чи не готові документи, які мали бути готові ще в січні. Планував їхати додому, щоб відсвяткувати день народження кума на початку березня .
🤌
Сиділа напаяна, перескладувала тривожні валізи, писала план дій на листочку, якщо почнеться жесть і в паніці я забуду як діяти.
Намагалась не сильно кипішувати
ого ) якщо це не сильно, то що тоді сильно? )
Те, що чверть моєї родини на той момент вже два тижні були в умовно безпечному місці. Подалі від адмін центрів, виробництв та заводів, залізних доріг та великих автомобільних
Це надзвичайно розумна річ, ви молодець!
Або дуже тривожна) дякую
Переживала і обговорювала з чоловіком, що треба з Одеси переїхати до Тернополя бо щось буде і не тільки уздовж ОРДЛО.
Ввечорі він погодився, "окей, давай завтра пошукаємо квартиру для оренди" :)
Був перший більш-менш теплий день і ми з чоловіком гуляли по району, я сфотографувала щось смішне і виклала в сторіз, 24-го квадратними очима дивилась на те фото з іншого життя.
треба і собі пошукати якісь фото з цього дня
Була в Словаччині і думала шо через тиждень повернусь додому. Ввечері 23 послухала поплаву, стало дуже спокійно і я лягла спати.
З думкою шо війни не буде)))
треба буде і собі послухать
забрала книгу на ковідну тисячу, планувала 24-го їхати на ноготочки до подруги, а ще відмовляла маму купляти автомат
треба було купляти 2 шт 😑
Наводив лад у кімнаті (тоді ще в гуртожитку жив), готувався до екзамену, слідкував за стрімом @lookner.bsky.social з новинами щодо України, не зміг того вечора заснути і бачив онлайн як всі події розгортаються власними очима. Не повірив у те, що побачив, і почав дзвонити всім лише аж через 2 години
Але перший шок я пережив ще до промови хуйла: я слідкував за літаками на flightradar24.com і за декілька годин до вторгнення я побачив, як 5 чи 6 літаків, що знаходились тоді в небі над Україною почали покидати наш авіапростір за найкоротшою можливою траєкторією, тобто різко міняли звичний курс.
Подзвонила в лікарню і записалась на наступний день на офтальмологічне обстеження. Працювала і в якийсь момент під час дзвінка вибило майже усіх, мені ще здалось, що оце вже почалось. Потім ввечері перевірила рюкзак, хоча до останнього не вірила, що буде от прям наступного дня і прям отак.
Загалом дуже дивний день - якесь балансування між ілюзією нормального життя і недобрим передчуттям
Набухався з коліжанкою у драбадан на роботі. Такий був бодун, що прокинувся до вибухів і нічого не проспав.
Робила звичайні справи: водила дітей в школу/садок/на футбол, гуляла на улюбленій набережній, читала новини, волала з русні та їхніх "я про Донбас, причем тут Донецк?"...
🐓
саме так
тоді якась була велика хвиля довбойобів в твіттері і я тоді ще думала що з ними про щось можна говорити (свята наївність)
От вам скріншот з мого журналу за той день
О, щоденник. Кілька разів пробував вести і загалом нічого з того не вийшло.
ну як же це, ви ж ведете блог в блюскай
Це не щоденник і я пишу навіть не щодня)
я думаю, це він і є
Що ж, схоже я його веду так само погано 😅
Не парьтеся, ниньки я теж не щодня веду. Цей тиждень пиляв таску практично на регулярній основі, тож запис був лише за вчора, коли я все допиляв та суммував в один запис)
Уявив якби вів щоденник, то там були би світлини їжі і записи про прочитані книжки)
А ще думки, які приходять під часу душа. Дурні жарти, які ніде не пожартуєш... а також - сни. Багато снів 😌👌
От зі снами біда, раз на пів року ще й забуваю в межах хвилини 😅
Записування, як раз і покращує здатність бачити та запам'ятовувати сни
Не знав, може якось перевірю)
Але на це треба витрачати час, типу сідати і прямо напружувати пам'ять, ловити відголоски, хоч щось, що згенерувало підсвідоме. І хоч щось записувать, а не просте "нічого не помню".
Ну я можу, якщо прямо одразу почати, якщо ж відволіктися на хвилинку, то все)
Я робив диктофон в телефоні на гарячу кнопку, бо очі розліпити одразу - майже неможлива задача.
А потім переслуховував та писав що получилося.
Певно найкращий варіянт.
тому я і записую це все в блюскай 😁
а анонімність допомагає робити це максимально щиро
Це значить, на ваш характер це не лягло. Це нормально. А я почав вести коли ходив на психотерапію з моєю чудовою терапевткою. І от ми поговорили якось і з тих пір, я кілька років вів журнал взагалі без жодного пропуску. На мій характер дуже лягло, це стало важливим інструментом самопізнання для мене
Певно, що так. Мені завжди подобалося як хтось веде щоденники, але самому ліньки)
Якщо у вас цікаве життя, то це прямо маст. А якщо звичайне, як у мене, то це скоріше виїбон))
Живу в дні бабака, тож писати крім прокинувся, попрацював, повечеряв нема що)
Я теж так думав.
Насправді, це так здається. Щодня відбувається щось, про шо можна лишити хоча б речення.
Взагалі, в тайні мрію, що роздуплюся на стільки, що відновлю свій блог. Бо журнал, це одне, там пишеш для себе. А от блог має буть чимось переосмисленим та структурованим
Ага, то це спосіб вийти з дня бабака. Ось де таємницю закрито)
бортовий журнал 🚬
Системний лог!
в чому записуєте?
в Обсідіанчику
* bsky.app/profile/badg...
так і не зміг до нього призвичаїтися (
Розумію(
Деякий час дублював в два записника, бо думав, що не приживеться. Але зміг
нещодавно читав огляд на Journal еплівський і там дуже сподобалася теза про те, що ми звикли використовувати телефони для коротких повідомлень. а формат щоденника це більше про розлоги думки і зосередження. і дійсно якщо я пишу на папері (хоч і не люблю писати), щоденник виходить краще 🤔
Це ще й від схильностей людини залежить. Бували дні, коли я вже вирубався, але згадував, що не зробив запис, знаходив в собі сили надиктувати пів-сторінки. І бувало засинав на пів-слові)
Для мене писати-якийсь природній стан,навіть доводилось щовесни носити чорнетки в ліс палити,так багато збиралось
Працювала і накручувала себе, що все дуже погано
твереза оцінка ситуації не може вважатися накрутом
Відходила від бодуняки після весілля знайомого військового
Відсипався після зміни, готувався до наступної
Сидів у тві, чекав початку
bsky.app/profile/rest...
Вигулювала дітей в парку та на атракціонах, їла в мак доналдс, писала держіспит, планувала, була щаслива
Повернулася з Краматорська до Києва, бо по ідеї тут мало бути спокійніше, ніж залишатися на Сході 🫠 працювала, гортала стрічку новин.
Їли з подругою піцу в Мімозі, а потім пішли в «На Станіславського». Звісно обговорювали «Нападе-не нападе» і як багато знайомих поїхали за кордон. Вночі за мною приїхала мама забрати, а я впиралася і ображалася
Настільки не вірила в напад, що навіть документи не брала
Сиділа весь день в сральнику і хотіла щоб срачка припинилась бо вже було не смішно, чогось думала про холєру, і шо як в тому фільмі помру..якесь таке кіно було де всі хворіли холєрой, всирались а потім помирали..
Завершувала останні приготування на мілонгу з аргентинськими танго-зірками на 24те...
Пам’ятаю лишень що боролась з токсикозом і нічого не приносило задоволення…
ми тоді вже переїхали до більш безпечного міста бо не знали коли "навчання" завершаться
але деталей я не пам'ятаю
мабуть гуляли по новому місту, купляли їжу
Не пам'ятаю особливо нічого за цей день. Запас готівки зняв ще 12 лютого. Точно не пам'ятаю коли, але накупили консерв і круп теж раніше.
Точно памятаю лише що балакав ближче до вечора з матір'ю по телефону і сказав терміново закупити продуктів - чого вони звісно не зробили.
Пам'ятаю тільки, що засинав із бажанням не піти у школу на наступний день. Мене вже видалили із групи класу у вайбері, але я зберіг кілька кумедних ранкових повідомлень звідти
в той день ніхто не пішов :)
Слідкувала за новинами із Нідерландів, телефонувала мамі. Вона не вірила що щось погане може статись. Сміялась. Не збирала тривожну валізу, не закуповувала їжу і ліки.
саме за цей день нема, але за день до цього мої однокласники зламали стелю
Після нічної поїхала до бабусі, увечері на каву з коханим. Було ліньки зайти в аптеку, потім довелось в неї стояти під прильотами. Вечір і ніч працювала над статею. Заснула за годину до війни (Харків). 25го вийшла в зміну в лікарню, яка потім не преривалась 2 тижні
Нервово проводив заземлення від компа до батареї
А я хвилювлась, що буде війна😒.
Навіть ще за тиждень до 24-го. Як прогнозували спочатку.
Similar Posts
Моє два роки тому почалось з того що я вперше за тиждень поспала нормально і купи пропущених дзвінків від подруги з Криму про те що щось сталось
Подумала, що вона жартує, бо не могла зрозуміти про що мова, а за пару днів день народження.
Виявилось, що не жартує.
В батька сьогодні день народження. 64 роки. День народження, якого не існує вже два роки. Свято, котрого не існує вже два роки. Стану душі, котрого вже не існує два роки. Лише сухі слова:
-з днем народження;
- дякую;
Йобана, сука, русня
Не хвилюйся - новий рік то лише день. А свято - лише спосіб людей проявити свою едність та радість. Не святкувати якесь свято - то не кінець життя. Я ось день народження не святкую, а нр лише симіолічно з родичами
В середині листопада 2013 року я з подругою була в Донецьку звідти ми поїхали в Київ. 20 листопада ми виїхали в Чернівці, а наступного дня почалась революція. В той день наші життя змінились назавжди. Які різні шляхи пройшли ці три міста і їх жителі за ці 10 років. З днем гідності та свободи
Сьогодні у мене півстрічки в інсті рефлексює на тему 14 лютого два роки тому. А що ви робили/де були два роки назад в цей день? Ми, наприклад, тимчасово жили на Троєщині з батьками, поки в нас йшов ремонт. Мріяли, що в середині березня нарешті заїдемо до себе 🤧
Робили з чоловіком сніданки на подобовій хаті в Тернополі і ходили в кіно.
Наступного дня мав бути наш потяг додому в Харків
Ось ми так завжди з друзями до друзів і ходили, але зустрічали нас завжди їх батьки.
То по факту ми ходили до батьків друзів, по черзі. Нас запрошували, ми складали списки до кого по черзі наступним йдемо.
На Святвечір моя хата була перша, потім хата подруги.
Всі інші хати наступі два дні 🤩🥰
Зазвичай не любила лютий, що День народження святкувати в цю уйобіщну погоду таке собі.
А тепер і не відмічаю вже 10 років, бо мій день народження це день окупації.
Минулого року купила собі торт і нічого не відчула
Зазвичай я не радію початку менструації, але цей раз є винятком, бо те що вони почалися означає що вони закінчаться до мого дня народження й не буде так, як минулого року що в мене місячні на день народження й новий рік (цей) були.
Подруга живе вже 6 років з чоловіком, який не запам'ятав (погана у тебе пам'ять, запиши десь!), коли у неї день народженні, а ще він завжди "не знаю, що їй подарувати", бо банально не цікавиться її захопленнями, не знає її як особистість. Та і їй пофіг на нього. Але побут і діти у них спільні, та.
⬇
двадцять восьме за документами, двадцять дев'яте насправді
ці два дні — день народження найближчої мені людини
шкода що я не можу привітати особисто, тож розписую всі почуття та переживання символами.
в наступному році хочу привітати тебе особисто 🫂
Написали чим ми займались в цей день два роки тому, а тепер напишіть якими ви були два роки тому. Як ви змінились за цей час?
Спочатку ти на випускному думаєш, що ви всі будете не розлий вода до кінця життя, а через 10 років тебе з днем народження вітають тільки родичі🙃
Сьогодні ця пані святкує всій день народження
Хоча ні, не святкує бо їй лінь. Роки вже не ті🥱
Мій чоловік сьогодні святкує другий День народження. Пощастило. Подробиці не пишу. Херсон.
На днях уламки від ракети упали за один будинок від того будинку, де ми прожили 2 роки...
флеш форвард на два дні: питає моєї думки на тему того, що йому робити з документашками, плануємо з ним, як будемо разом бухати, коли він приїде у львів наступного року
аж цікаво, як він за цей час пофіксився і коли чекати наступної істерики
У чоловіка через декілька днів ДН, кожен рік свекруха питає, що йому треба (у мене питає) я їй кажу, і кожен рік вона дивується. 🙃
і так, я не святкую день народження, бо я його ненавиджу з дитинства, бо на нього в дитинстві не приходили... навіть мої хрещені, які жили по сусідству... і день іменника -мимо, бо народився влітку
дітям роблю свято по можливості, нехай хоть в них не буде травматичних святових днів
11 листопада, ми з чулувіком складаємо вішлісти на новий рік та дні народження.
спочатку ви разом п'ять років а потім він питає коли в тебе день народження 💀
Це певно тому що я не святкую дні народження, вже досить давно)
Роки йдуть))