shewritess.bsky.social — Що сьогодні вибереш ти? 1. Го...

Сьогодні був гарний день, а потім ввечері сидиш і слухаєш звуки вибухів
Йобана русня!

сиджу на колі з таким британцем гарним.. не здивуюсь якщо після міту стільця під мною не стане😩

Була в кіно та 2 години дивилась плівковий фільм про жінку, що живе на острові, коней, тюленів, комах, зорі, океан, дюни, траву і пластик, який прибиває до берега

Бо неділя. Пішла до річки, по дорозі фотографувала квіти. Зараз слухаю, як тут гелгрчуть дикі гуси. Чомусь вони живуть саме в місті, а не десь на безлюдному березі.
Багато людей бігає.
Безхатченко розклав свій скарб на бережку.
Над головою їде потяг

Думки - як табун неспинних диких мустангів у преріях?

Треба почитати щось спокійне, може навіть залізти у книжкову шафку доньки.

🤦 Спокійна книга через кілька сторінок:

Бо:
географічно майже всі винокурні стоять на березі океану, острів Айла (Islay)

Бо в моєму житті і поведінці багато що відмінне від звичайних людей. Всі закохуються, мають друзів, мають якісь спогади і гарні події, а я ні, у мене лише думки про те як вижити і не збожеволіти в 4 стінах

Сьогодні в Херсоні дощ.Але навіть через стукіт дощу чути бої на Лівому березі, чути, як летять снаряди в той бік.Молимося за наших хлопців, бажаємо їм удачі і повернутися живими й неушкодженими.А нашим людям на Лівому березі-триматися
#Херсон
#дощ
#Херсонщина

просто помітка номер абсолютно не важливий. Це ж просто ще одна думка про тебе. Ще один день на острові. А отже не забув/не вибрався. Та і це не можливо, адже за такий довгий час цей острів/ти стали моїм домом. А додому завжди хочеться повернутися, незважаючи ні на що.

Ой, нє, то довго і нудно, я таке не потягну)) бабуся колись тупо цілий день на ті вареники витрачала

сьогодні мені хочеться втекти на безлюдний острів

Воно згодом стане легше, проте може лишитись в пам'яті на довго.
Я досі пам'ятаю пластівці, які їла в день, коли дізналась про загибель брата, хоча це було більше двадцяти років тому.
Хочу вас віртуально обійняти, якщо дозволите.

10/22
От цей тиждень погода то +6, то -2, то сніг, то вітер, то дощ, то сонце, а ви в весняному на вулиці їсте. (Пизданутися). Але ми діти, мовчимо 🤷🏼‍♀️ Сідаємо за стіл, і чесно не пам'ятаю, як довго ми сиділи, мені здається, що не довго, ми починаємо мерзнути!

Я тільки сьогодні помітив, що на тому березі ростуть, дикі. Раніше їх не помічав))

Читаю новини про те, що найближчими днями будуть морози і слухаю як за вікном накрапає дощ

Закарбовувати кожну думку про тебе, наче позначати дні на безлюдному острові. День, місяць, рік, закреслити, загубитися в числах, у ліку, та продовжувати псувати дерево гострим предметом, відмічаючи щось зовсім не важливе. Ні, ну як, сам процес сходження з розуму важливий,

Я звісно вибрала гарний день подивитись ще так довго чекати😩

Треба було собі сісти і визнати що я радше б провела свій день народження наодинці, ніж в тому складі сім‘ї який буде цього року. Але це невдячна думка, тож я її відхиляю. І думаю, що найкращими мої дні народження були в колі друзів, коли вдавалося всіх запросити до себе.

Доброго раночку 🌟
Сьогодні з мамою їдемо на 1 день до бабусі в село, будемо їсти голубці і всякі смаколики 🤭

Все добре, то просто дощ (але він найближчим часом буде іти майже кожен день).

Для мене звуки крапель вночі це не дивні звуки, я їх люблю з дитинства.

Саме час їсти вареники з вишнями

Покажу вам спогад з чоловікової відпустки: дуже гарного хробачка який ховався під попелищем від вогнища на березі річки і цілком міг би підсмажитись якби я не помітила той дивний розлом грунту до того як розвести нове багаття на кимось випаленому місці

Перед смертю дід Іван розповів мої бабусі, що в садку під сливами і вишнями похоронені всі його троє дітей. Попросив доглядати за їх могилами...
Бабусі вже немає в живих і тепер мій тато носить тим голодним дітям цукерки і печиво на кожні проводи

Їла вареники з вишнею 😸