цього сібаса я замовила 21 лютого. пам'ятаю, як сиділа за столом на кухні, і, додаючи товари в кошик, планувала зробити нам пару рибних днів
тоді пролунав дзвінок, і мамин голос в слухавці: "доця, тримайся... Саня зник"
пам'ятаю, як поклала слухавку, повернулася за стіл і доробила замовлення
рибу привезли, я на автоматі склала її в холодильник, не здатна готувати.
а через день мама подзвонила знову. я пішла на кухню і переклала рибу в морозилку. бо це була перша думка, якою мозок намагався на зайві кілька секунд втекти від реальності - "завтра їдемо на похорон, риба пропаде"
🫂
і от сьогодні я його дістала й посмажила. доки готувала, ще було норм. але коли сіла їсти, стало зовсім не норм. я сиділа за тим самим столом, і кожен шматок переносив мене у 21 лютого, коли я ЩЕ НЕ ЗНАЛА, коди моє життя ще трималося купи.
там в морозилці ще лежить сом, але його викину, бо пережити це ще раз не готова.
Воно згодом стане легше, проте може лишитись в пам'яті на довго.
Я досі пам'ятаю пластівці, які їла в день, коли дізналась про загибель брата, хоча це було більше двадцяти років тому.
Хочу вас віртуально обійняти, якщо дозволите.
дякую 🫂
і співчуваю вам навзаєм
Дякую 🫂
Най буде легше
Колись дуже давно я ще три дні їла їжу, приготовлену рідною людиною, яка раптово померла...
Це припорошилося в памʼяті, а я намагаюсь не ворушити.
🫂🫂🫂
як боляче
співчуваю 🫂🫂🫂
Дякую🫂🫂🫂!
дуже хочеться вас підтримати, але всі слова здаються зайвими 🫂
це нічого, я ціную навіть намір без слів 🫂
💔💔💔💔🫂
я навіть не знаю, які слова тут підібрати, але дуже хочеться вас підтримати 🫂🫂🫂
дякую 🫂🫂
Просто дуже сильно обіймаю 🫂
дякую 🫂
А от, каже, риба розморожується, це я її поклала розморожуватися? Щось не пам'ятаю...
А давно ви прийшли? Щось я трохи розгублена... Оце каша... Це я зварила чи ти? Печиво ото твоє? А рибу то ти витягла розморожуватися...
І так пішла по колу. Знову і знову.
нічого й не готуватиму, хоча раніше планувала. в холодильнику є паштет, пара ковбас, сир і оливки, в морозилці хлібина з Завертайла - оте й буде. навіть стіл не накриватиму - як пощастить, повечеряємо на дивані, а як ні, то в ванній.
Пішла готувати на спільну кухню. Поставила картоплю з м'ясом в духовку і бляха заснула за столом
День 3. Вихідний. Але рибу витягнути з учора я все одно намагалася, не пішло, ну той ну його. Наче вихідний, а справ багато. Але при тому прописала собі, що не буду на цьому тижні робити доп замовлення
3 дні збирав сили на дзвінок щоб там не взяли слухавку. Класика
окей це щось нове. подзвонили з незнайомого номеру. я очікував дзвінка від видавництва бо почав замовляти комікс і потім не закінчив замовлення бо зрозумів що вже його напевно замовляв, тож взяв слухавку.
каже доброго дня я з компанії влаоитвоалпившапми вам зручно розмовляти
«Дуже класний ролик, але давайте тут на стіл ще покладемо помаду». Пам’ятаю, я просто сидів, дивився в екран і не міг зрозуміти, чи це дійсно відбувається. Поклали на пості :)
Ну і просити відпустку, хоч пару днів, бо в тебе весілля, вже не вийде. Яка відпустка, якщо тепер можна одружитись прямо за робочим столом/лопатою/автоматом?
Все пизда тобі папуга, підеш на весь день to the parrot jail на кухню, тупо орав годину коли в мене робочий дзвінок був
Ну як гостра по корейськи. Вона здається пару днів має ферментуватись(?) Хоча давно не готувала й вже не пам'ятаю
Видавництво не надіслало мені в замовленні одну книжку і вже кілька днів не відповідає Т_Т
Написала у всі соцмережі, куди тільки можна, слухавку вони не беруть, сиджу бішуся і п'ю Спазмалгон.
Коли сидиш з мамою на кухні, мама щось готує, а я граюсь… і по радіо ця пісня😌
9:25 вечора. Мати з бабусею весь день на кухні. Тато прибирає. Рибу будуть ставити запекатись о 10. Гостей не буде. На бабусине "сьогодні не буду перевдягати халат (на більш святковий)" мама відповідає "як це??".
...ми посидимо годину перед телевізором, обміняємось подарунками і підемо спати.
У нашому будинку тривають рибні дні. Спочатку перший поверх готував рибу. Потім четвертий, потім шостий. Вчора наш, сусідні двері. Фу)) Проходжу швидко, але все одно трошки нудить. Добре, такого не було, коли я ходила вагітна, тоді й так мені все місто було смердюче)
Пішла на кухню готувати пиріг, повернулася ще з млинцями. Бо от така я мила і мене пригощають
Пам'ятаю, в лютому 2022 через пару днів після повномаштабного вторгнення вони в інсті викатили пост "як заспокоїти дитину під час війни". Оце рівень лицемірства.
Ага, якось все зводиться до їжі і алкоголю
Не знаю, не люблю таке.
Ще колись було цікаво, а по факту, я краще зроблю стіл скромніше чи взагалі не зроблю, а всіх запрошу на якусь активність чи гру
А ото посидіти, поїсти, випити мені не дуже 🤷🏼♀️
Так ще й пару днів до того прибирай і готуй
Сиділа на кухні, пила чай, слухала подкаст, нікого не чіпала (бо сама вдома гг).
Раптом щось нахлинуло: попилососила під столом, запустила робота, прибрала все з його шляху, полила квіти, погоджувала риб, пересипала порошок для ПМ, спакувала футбольну форму старшого, зробила _щось ще_
Вернулась 👀👀
В МЕНЕ ЗАРАЗ БУВ ТУПО ЄБЄЙШИЙ ДЗВІНОК З ПРОДАВЦЕМ З МАРКЕТПЛЕЙСУ
БЕРУ СЛУХАВКУ
КАЖУ
ДОБРИЙ ДЕНЬ
НА ШО МЕНІ ЖІНКА ТАКА «ДОБРИЙ ДЕНЬ, ДІВЧИНКО, А СКІЛЬКИ ВАМ РОКІВ, ДИТИНО??»
Я ЗДИХАЮ ПОМОЖІТЬ
Чомусь, коли я вдома сама, мені вкрай важко змусити себе піти нормально поїсти. Завжди так було, не можу без товариства за столом. Щось перехоплю й так тримаюся весь день. Тре таки піти повечеряти.
Господи як же я заїбалась готувати кожного дня
*поради що можна наготувати на пару днів чи замовити доставку не приймаються
Якщо я правильно пам'ятаю, то повноліття настає на наступний день після дня народження, а як у випадку дня народження 29 лютого?
От танцювати я досі толком не навчився загалом якщо чесно, але дуже хочеться..
Пам'ятаю там було щось з локтями високо вгору і дивитись вниз кудись)
Зараз чай до столу з кухні принесу і гляну кліп))
я тричі їх попереджав, що не буду з ними спілкуватися якщо вони щось казатимуть про Україну
в серпні це зробила мама, я поклав слухавку і с тих пір не дзвонив
на початку жовтня я подзвонив привітати діда з дн, бабця втулилась, закінчилось тим самим
зараз я винуватий, що не дзвоню
