Невілетт. — Я у госпіталі вже кілька днів...

*Чоловік фиркнув, закочуючи очі та сильніше стискаючи Невіллетта у обіймах.*
Ти — мій улюблений сорт чаю! Я б тебе пив, і пив, і пив....
*З кожним словом голос ставав тихіше, а сам Райотслі невдовзі засопів, провалившись у сон.*

*Райотслі зітхнув та прийняв чай, киваючи на знак подяки.*
Я думав, їх вже випустили.
*Він провів долонею по обличчю і синці під очима, які сформувалися від паскудного режиму сну, немов побільшали, а сам чоловік помітно осунувся.*
Я зроблю, обов'язково...
*Він відпив чаю.*
Смачний... Дякую.

*Райотслі взяв папку в руки та швидко проглянув, намагаючись не звертати увагу на чужі ногі на своїх стегнах. Він поглянув в очі Дракона.*
То я вже, певно, можу йти? У тебе тут, як я бачу, інші справи..

*Райотслі усміхнувся та, жартома закотивши очі, мовчки пішов слідом за Юдексом.*

*Райотслі заздалегідь замовив їм обом чай тому перед Невіллеттом вже стояла чашка з гарячим напоєм. Чоловік окинув мафіозі поглядом.*
Все гаразд?

*покрокувавши разом з Суддею, Райотслі кивнув.*
Добре, як забажаєш.
*Коли партнери прибули до особистих кімнат Герцога, той миттю попросив прислугу принести чаю та чашку з кип'яченою водою. Щойно дівчина пішла, він подивився на Невіллетта.*
Чи ти саме чаю хотів би, любий?

*Невілетт уважно дивився на Райотслі, не маючи потреби навіть кліпати. Голос Юдекса звучав твердо та звідусіль наче у залі суду*
Цікаве у вас поняття дружби, Пане Герцогу. І як часто ви збираєтеся з друзями на філіжанку чаю?
*Дракон стояв рівно та непохитно, поклавши долоні на свою палицю*

*Невілетт сховав руки за плечі, розуміючи, що дощ більше не приховує сльози на обличчі*
Вода приємна, все добре. Дякую за турботу, Райотслі.
*Все ж повертаючись у бік дороги, щоб попрямувати назад, дракон ледь помітно взяв пальцями за край пальто Герцога*
Можна мені випити з тобою чай?

*Райотслі кивнув, допивши чай.*
Гм? Не буду. Навіщо? Минулого разу все було гаразд, навряд сьогодні ти передумав і вирішив знову мене наїбати.

Оу?...
*Райотслі різко сів на місці, ставлячи ноги на підлогу та стурбовано дивлячись на Суддю.*
Він тебе не поранив, все гаразд??
*Погляд опустився до кота, що знов замурчав, катаючись у хутрі з накидки Герцога.*
Маленький, неслухняний клубочок шерсті. Голодний певно, треба погодувати.

*вийшовши з кабінету, Неві тремтливо видихнув та коротким рухом прибрав зайву вологу з очей. Дракон не зміг просто взяти і піти далі працювати, тому сходив до Сіґвайн і повернувся до герцога*
*Постукав у двері та одразу зайшов, тримаючи у руках аптечку*
*Мовчки підходить, опустивши погляд*

Ам... Райотслі, а хто другий дракон...?

*Райотслі кивнув, та уривчасто видихнув, щойно Невіллетт закрокував до дверей. Чоловік вільно розсівся в кріслі, прикривши долонею очі. На вибачення від Судді він ніяк не відреагував, бо просто вже не було сил ні моральних, ні фізичних. Зупиняти юдекса теж не збирався.

*червоніючи трохи сильніше, дракон обережно поклав прохолодну долоню на груди чоловіка, відводячи лавандовий погляд*
Райотслі... Чому люди так зациклені на "цнотливості"? Усі так уникають пояснень, я нічого не розумію. Чи є я цнотливим?
*Неві поглянув прямо в очі коханому*

Історія
Сидимо з колегою-аналітиком за чаєм, говоримо
Я якось згадую за менструальний біль (коли він у мене був чотири місяці тому)
Вона: в тебе є біль?
Я: ну…
Вона: /мертвий погляд очі в очі/
Вона: тобі треба регулярний секс
Я: Я ЗНАЮ

Напевне вона побачила це німе питання в моїх очах, бо сказала, що можна хіба зеленим чаєм без цукру😅

*щоразу як Райотслі гарчав, дракон трохи нервував, думаючи що щось робить не так, і старався поводитися якомога обережніше.*
*Довівши герцога до ліжка, Невіллет допоміг акуратно лягти та видихнув з полегшенням, сідаючи на підлогу поруч*
Хочеш пити? Може зголоднів? Чи подрімаєш?

Мммм...
*Райотслі від задоволення заплющив очі, насолоджуючись дотиками коханого.*
Звісно допоможу~

я не засуджую людей які пʼють чай, але можна про це говорити десь подалі від людних місць? пийте собі чай вдома, чи в окремих чаярнях з веганською кухнею, я не проти, але не на очах моїх котодітей!

*Невіллет ледь не кожною клітиною свого тіла відчував напругу у кабінеті. Юдекс краєм ока глянув на Герцога і знову перевів погляд на гостя. Дракону відверто не подобався цей чоловік, проте безпідставно виганяти його теж не варіант*

Сиджу пʼю чай, вирішив відірвати очі від телефону, дивлюся перед собою отаке котяче чудо

*Райотслі відмахнувся від слів Судді.*
Не кажи дурниць, він просто тебе вперше бачить от і налаштований так.
*Погляд майнув до обличчя коханого і чоловік лукаво вишкірився, усвідомлюючи.*
Чи Пан Дракон ревнує мене до маленького котика?~

*трохи прийшовши у себе після суду, Невілетт зібрався з духом та прийшов до Райотслі, хоч і підозрював, що той не бажає його бачити але щиро не розумів чому.*
*Тихенько пройшовши слідом за Сіґвайн, Суддя зупинився біля ліжка Герцога, не знаючи з чого почати розмову*
Як ти... Себе почуваєш?

*повертаючись до палацу Мермонії після виконаних справ, спинився біля кав'ярні, побачивши як Шарлотта жваво розпитує герцога про щось*
*Юдекс підійшов трішки ближче, почувши запитання про їхні відносини з Райотслі*