Ви сприймаєте запізнення і неточності у часі від близької людини як неповагу до себе?
Апірея🐝 Світланівна 🟡🐕⚡️Додіславенко — Ви сприймаєте запізнення і нет...
Нє, я знаю їх достатньо давно, щоб розуміти — у них просто немає відчуття часу.
Дякую за таке ставлення 😬❤️
ні, бо сама часто запізнююсь
Тільки якщо це на постійній основі.
Залежить від людини.
Також: у когось із ✨нейропокручених✨ (вибачте, сьогодні немає сил вдавати, що це щось нейтральне, принаймні у моєму житті) тут взагалі були хороші затишні стосунки із нейротиповими чи в мене просто особливо невдалий період?
Так, але деякі теми з ними просто не підіймаю, бо бачу в очах таке нерозуміння, що ну 😐
Як щодо нейронетипових людей, в яких проблеми з тим щоби приходити вчасно?)
I'm the reverse, my ex had ADHD and it was very very hard for me, but I didn't know then what I know now. And he didn't even try to manage it most of the time. His responsibilities became mine and he treated me like a personal assistant. But if both parties try, I don't see why it can't work.
I understand and I would have tried to compensate by doing some extra work they don’t like. I agree, it should work when both parties are willing to work it out
I don't think that relationship could have worked out anyway but I think our ignorance and inability to figure out a heathy dynamic around that was a large factor in the demise of the relationship. It's really about self-awareness, what you're capable of and how you're impacting the other person.
Я нейротипова (наскільки мені відомо) і маю хороші затишні стосунки з різними людьми (і якщо подумати серед моїх близьких досить багато нейровідмінних). Як на мене ці стосунки нічим не складніші, просто трохи інакші
ні, бо знаю, що у людини абсолютно відсутнє відчуття часу. але все одно кожного разу приходжу вчасно та бішусь, шо вона запізнюється :D
але приймаю її з цим пріколом)
Дуже залежить від часу запізнення. Типу до 10 хвилин - дуже ок, я і сама часто не розраховую час трохи, а от більше 15 хвилин - тут дуже залежить від причини
Так, якщо людина це робить постійно і не попереджає
Ні, всяке буває, головне, щоб написали, якщо буде змога, бо буду тривожитись весь цей час
Ні, бо яким це боком взагалі? Якщо я наприклад не відчуваю час, запізнилося таксі чи публічний транспорт.
Так отож. Дякую що прийняли участь у моєму скиглінні, замаскованому під дискусію
Ну в цілому так, особливо коли це повторюється
Колись психолог намагався довести мені що моя пунктуальність це нервовість, але я завжди такою була ще до школи і досі залишаюсь 🤷♀️
залежить від людини, але з незнайомцями до 15 хв для мене норма
У мене немає таких близьких людей. З іншими - зачекати 10-15 хв для мене не проблема, а також не проблема чекати більше, якщо людина попередила про форс-мажор. Якщо людина просто має проблеми з відчуттям часу апріорі, я не сприйматиму це за неповагу, але ⬇️
Але мій час мені дорожче. Якщо ми домовлялись зустрітись о 18 і провести дві години разом, а вона спізнилась на годину, я скоріш за все піду о 20, а не о 21, тобто не стану "компенсувати" час очікування, бо я на щось розраховую і у мене є інші плани
Це справедливий підхід, дякую вам за нього від імені всіх втрачених у часі
🤝
🤝
Так, якщо там є і інші дзвіночки. Ніт, якщо це єдиний прикол у людини.
Наприклад: подруга що систематично запізнюється - ок.
Чоловік що не приїхав ні разу вчасно щоб ми вдвох вкололи антибіотик пацюку - не ок
Декілька разів було, що через півгодини очікування я йшла додому. 15 хвилин це ще нормально, а далі це вже неповага. Звичайно бувають форс-мажорні ситуації, але коли систематично запізнюються, то це не ок
сама запізнююсь, тому не ображаюсь
хіба на вулиці погана погода і людина ігнорить
Так, якщо це систематично. Але все ж близьким часто пробачаю, більш гостро ставлюсь до запізнень від людей, з якими виключно професійні відносини – від потенційних бізнес-партнерів до психотерапевта. Десь близько місяця тому закінчив співпрацю з психологинею саме через її непунктуальність
Через це мені подобається вахтовий режим роботи і нічні чергування: я зовні виглядаю як людина без проблем із часом, особливо коли на поясі патронташ із таймерів😏
У мене самого бувають проблеми з часом, але в іншу сторону. Тут певно ще тривожність грає свою роль, бо я радше прийду на годину раніше, аніж запізнюсь на хвилину. І часто наївно чекаю від людей такої ж поведінки 🫠
Колись у мене був такий же прикол через жабогадюкінг тривоги і рдуг, а потім все це злизала -корова- депра
Починаю біситись якшо домовлялись на подію з конкретним часом початку чи закінчення, але якшо в мене в планах нічого нема - то пофіг взагалі. Зазвичай пишу щось типу "я на місці, чекаю в такому-то закладі" й сижу собі читаю книжку
😍
у мене нема таких близьких, тож щодо них складно сказати 🤔
але була приємна знайома, з якою ми могли б стати друзями - якби не її запізнення на зустрічі більш, ніж на годину. першого разу я знизала плечима, другого разу стало неприємно, після третього випадку наше спілкування згасло
я дуже соціально тривожна, мені й на зустріч складно наважитися, а сидіти десь на самоті й чекати ще важче, я накручуюся й стаю втомлена й зла 😣 тому ці довгі очікування точно не для мене(
Від близьких - ні
ні бо сама запізнююсь вічно 🥲
я б скоріше засмутилась через ігнор чи відсутність комунікації щодо планів і поточної ситуації
не норм хіба якщо людина брехатиме типу "ой на роботі затримали" а в сторі фоточки однозначно сьогоднішні і не з роботи 😅
запізнення – ні, а от невідомість очікування – так, бо близькі знають, що я тривожна і мені важко чекати без певної визначеної точки Х. щоб цього не було, вистачає сказати де ти та коли будеш)
Якщо без причини, так, людина не цінує мій час, а це в мене досить обмежений ресурс.
В мене була знайома, яка настільки загублена в часі, що їй спізнитися на годину ок, мені з нею було дуже важко, поки ми це не проговорили, і я не стала сприймати домовленості з нею на певний час, як плаваючу пляму, і не брала з собою собі заняття (роботу) на час очікування
👑🤝
Ні, мені норм почекати, є музичка і майже завжди скетчбук
добре, коли знаю що людина має до такого схильність і можемо домовитися в місці, де не напряжно чекати
Але при цьому файно знати на скільки саме людина запізнюється😅
Залежить від того це просто зустріч чи якась тайм-сенсітів активність, від масштабу запізнень (допуск 5-10-15 хвилин може бути норм), від систематичності, від того чи було озвучено/перенесено заздалегідь або хоча б до.
Багато факторів. Але в цілому це не про мене а про іншу людину
Якщо запізнення десь до 15 хв, то хоч кожну зустріч можна так приходити, мені байдуже. Я й сама так буває роблю. Якщо вже набагато довше і системно, а не інколи, то мені було б образливо
Хм, скоріше ні.
Ми всі живі люди, тому допоки є достатня комунікація і запізнення х частота не перебільшують якийсь рівень - я буду ок, а інакше ми потрапляємо до світу людей які не відчувають час - я до нещодавно навіть не знав, що таке можливо, але тоді залишається просто підлаштовуватись
Ні, я часто запізнююсь, і навіть коли сиділа перед тим півгодини одягнена і чекала коли виходити. Не вмію розрахувати😭. Але якщо знаю, що людина спізнилась, бо просто тупо свої справи вирішувала за мій рахунок або розважалась і не спішила, тоді образливо.
+-
Якщо це 5-10 хв іноді, то окей, бо хвилина в хвилину не вгадаєш коли там приїде транспорт
Якщо це постійно і людині все одно, то так. Мені некомфортно у публічних місцях, і стояти десь не знати кули податися не кайф. Одного разу я переживала що проїхала свою зупинку і запізнюся поки
повернуся, писала вибачалася і ледь не бігла... Прибігла і ще 15 хв чекала на морозі подругу, поки вона з іншими своїми друзями повільно розходилася і проводжала там їх на маршрутку, оце дякую.
дивлячись коли
якщо попереджають, то окей
почекати 10-20 хв нормально
один раз на зустріч, яку запропонувала не я, людина запізнилась на 4 години, а потім ше образилась, коли я написала «не приходь»
на жаль, в мене всі запізнюються систематично. але хтось на 15 хв, а дехто на годину
не знаю звісно сумно коли людина запізнюється бо в першу чергу це значить що менше часу проведемо разом але не злюсь бо всяке буває. але коли людина сильно запізнюється або не приходить узагалі при цьому мовчить нічого не каже то це хм образливо бо можна хоча б написати кілька слів про зміни планів
Не сприймаю, але моя бульбашка і приводів таких особливо не дає. Це або пунктуальні люди, або люди що завжди вибачаються і пояснюють причину запізнення або завчасно попереджають.
А сам я в цьому плані накручений і іноді можу прийти і за пів години до зазначеного часу, бо боюсь запізнитися)))
Останнім часом, зрозумівши як працює КПТ, пробую навмисно запізнюватися і дивитися що буде. Як не дивно, світ від цього у прірву не падає)
Ні, бо вірю, що близька людина не робитиме це з неповаги. Я гіпервідповідальна і приходжу на всі зустрічі. Моя подруга не відчуває час і постійно спізнюється. Колись жили і працювали із нею в одній компанії, то для неї пеклом було виходити разом на роботу, бо я стояла над душею 😅
*приходжу завчасно
Якщо прям ну дуже часто і ну дуже сильно, то неприємно, бо якщо це спільна активність, то це й мій час, і я його розраховую, як і сили, які мені потрібні; відповідно, це зміни в моєму розкладі часу/енергії, які я не розумію, як мені розраховувати чи як адаптуватись,
тим паче, якщо це з'їдає іншу діяльність пізніше, яку я заздалегідь планувала.
Але я не сприймаю 5-10, можливо, 15 хвилин, як критичне запізнення, бо ми всі люди, нас може затримати сім'я, робота, транспорт.
Вже цілий тред виходить, але все ж додам, що в розрізі поваги/неповаги скоріше сприймаю те, чи попереджають мене.
Можливо, це буде колись думкою, яка трохи Вас розкрутить колись: якщо людина має кілька опцій публічного транспорту, можливо, вона не відписує, бо гарячково прикидує, як буде швидше добратися, бо переживає
Та я розумію, насправді 👌🏼
Я скоріше про те, що навіть попередження в останню мить краще, ніж без нього. Мабуть, так і треба було написати, просто такий потік думки був)
Ні, я просто стараюся запамʼятати, що хтось часто запізнюється і, ну, така вже людина і роблю поправки на це.
Залежить від того, на скільки. Бо якщо хвилин 15, то не біда, але якщо це дві години, і це не критичний випадок (ну ось сталась по дорозі аварія і людина застряла) де людина ще й попередила, а систематичні запізнення на 1+ годину, то сприйматиму як неповагу. І не важливо, чи близька людина, чи ні
Так, тому що в мене проблема з тим щоб продуктивно зайняти очікування. Я не зможу достатньо зосередитись щоб в умовних 20 хвилин встигнути зробити якусь навіть невеличку задачу, тому для мене це втрачений час, коли багато справ, то звісно це виводить з себе
Якщо це було short notice домовленість, або це вихідний і в мене ніяких планів чи щось таке - то я спокійна.
Все залежить від обставин
Хороше питання. Загалом, скоріше ні, не сприймаю в такому ключі.
No, if they communicate and are aware of the issue and the impact on me. If it's a chronic problem but I still want to be friends, I just lower my expectations or only invite them to places I was going to go anyway. I'm very punctual; if I'm 15 minutes late and I don't text you, I am probably dead.
Навіть не думала про те, що близькі люди запізнюється до мене через неповагу.
І стараюсь не планувати нічого на вільний час більше, чим одну зустріч( спочатку всі справи, а потім зустрічі).
Ні, бо сама запізнювалась 🫠
Я та сама непунктуальна людина, яка зі всіх сил старається не запізнюватись:(
Я чесне слово не хочу тим нікого ображати
🫂я така ж
🫂
Ми з Віктором іноді навіть ставки робили на скільки ви з Максом спізнитесь. І дуже дивувались, коли ви приходили вчасно😅
От такі ви друзі 👀👀👀
Ну за те не ображались і не сварились на вас. Так що заїбісь ми друзі. Шо хоч 🤪
і то правда♥
Теж хотіла сказати як інша страждуща, що це заїбісь ставлення
Звертайтеся)Але чесно скажу. Це ок коли ти знаєш, що то за люди і приймаєш цей момент.
Коли хтось не знайомий і на першу зустріч. От тоді я вже злюсь і сприймаю це за неповагу. Потрібно попереджати в таких випадках, я вважаю, бо всяке буває всі ми люди😌
є додіки які вважають що їх час важливіший
якщо людина попередила - не сприймаю
а от якщо написали що запізняться вже після запізнення(без причини відсутності інета у метро наприклад) то буду бубоніти після зустрічі
зовсім без попереджень до мене ніхто не запізнюється бо знають що я просто додому поїду😌
Так. Не люблю такого, особливо без попередження, або з попередженням в ХХ:59.
Similar Posts
Давайте так, щоб Ви знали.
Кожна людина може бути дуже вразлива в якісь певні часи свого життя, і це ок.
Я багато працюю, і на цей період часу - дууже вразлива.
І це ок, бо в мене немає сил, для того, щоб використовувати вже зріло побудовані реакції.
Дякую за Вашу увагу.
Це було найгірше Різдво за все моє життя.
Тож сьогодні даю собі час на відпочинок.
Сил немає братися за курси і оте все.
Їх давно вже немає
Ще один позитивний не очевидний момент: ви вже знаєте, що конкретно ця людина не зацікавлена в стосунках з вами і не будете чекати на запрошення, витрачати сили і час аби привернути увагу/натякнути, чи може навіть домислити те, чого насправді немає
Головне, не сприймайте як щось особисте🌻
Ви класна☺️
Хочеться)
Тільки часу немає і іноді сил😅
А взагалі давно хочу спробувати експеримент "один день - одне хобі" але час каже - вибачте, але це не для вас.
Де сказано, що бажань немає? Я сказав, що бажання є плодом інфопростору, в якому перебуває людина
Зе чи ПП? Які бажання у людини? Хто взагалі знає хоч одного, хоч іншого? Більшість їх не знає. Знають лише те, що звучить в інфопросторі. На основі цього і робиться вибір. Так же?
Я не можу працювати, я майже не виходжу з дому, у мене немає друзів. З близьких людей тільки чоловік і коти. Я не знаю як мені з цього вигрібатись. Немає сил навіть хотіти щось змінити
Думаю, маєте колись відшити людину просто тому, що через її запізнення на неї немає часу. 🫂
Дякую. Я знаю. Я щиро захоплююся людьми, які знаходять в собі сили радіти хоча б чомусь. Сподіваюся, що ситуація в вашому житті поправиться. А про Україну та українську націю я розумію - я не переставала боятися за це весь час, а зараз читаю новини з фронту і стає особливо тривожно
Розумію вас у відчутті, що це все набридло, але водночас немає як собі дозволити відпочивати і сидіти без роботи. В теперішній ситуації я просто продовжую працювати, бо знаю, що так, принаймні, мене гнітить лише одна сфера мого життя, а не всі
Відчуття, що вся моя особистість це просто щось, що я запозичила у інших людей або персонажів і нічого особистого взагалі немає.
Я розумію, що будь-яка особистість будується на чомусь, але всі якось гармонійно утворюють самих себе, в той час як я відчуваю себе зібраною з чужих шматків, які вкрала
«хіба хвороба не знає, що відпустка — це недоторканний час?» — запитала моя хороша знайома, і я з гіркотою визнала, що не знає. захворіти наприкінці відпустки — це наче життя нагадує тобі, щоб не розслаблялася. не сьогодні. ніколи. взагалі
найгірше що є в моєму житті це коли пісні містки асоціюються з якимись людьми особливо близькими мені НЕ ЗНАЮ ЦЕ МОЯ СМЕРТЬ
я знаю людину, яка казала, що війна не повинна відібрати в нас життя, і я дуже ціную ці слова, бо людини більше немає, але інколи це відчуття, шо це все неправильно і неважливо, дуже наздоганяє
Природній час для людини взагалі "зимовий". Але я хуй знає, навіщо зараз його переводити, часи паровозів і фабрик, де це мало сенс, давно минули.
Назад дороги нема, бо час не лінійний. Але вперед є купа різних шляхів. Вибачте, що лізу не в свою справу, та якщо близька людина відвернулась через те, що у вас поганий період, то це хуйова людина
Витрачати своє життя на те, щоб довести щось такій людині... ну якось забагато честі
Люди всі різні і деякі так планують своє життя, бо інакше не можуть. В мене у самою інколи пропадає відчуття часу, а інколи я його чітко розумію
мені колись було важко називати в розмові ім'я людини, сама й не знаю чому, особливо з новими людьми у житті. пересилила себе, є відчуття, що це зближує)
Останнім часом трохи розчарували деякі люди, яких я вже давно знаю і яких я вважала близькими. Штош, просто маю не закриватись від нових знайомств і не очікувати від людей забагато, неважливо - знаю я їх кілька місяців чи кілька років
В мене немає сил та слів але я би хотіла тебе підтримати
Знаю що навіть не дуже знайомі люди має який не який впливати на наші життя тому тримайся будь ласка 🫂🫂
нє, ну може бути так що людина переглядає свої позиції що до цього, але то не дуже часто буває.
я знаю що якийсь час тому не хотіла б переглядати моногамну схему стосунків для себе і мені було "загалом ідея ок, але мені не підходить". А зараз вважаю інакше (хоча живу так само в моно)
І те і те, навіть якщо потреба в людях є, я не знаю, куди йти і що робити, щоб саме в живу з кимось познайомитись. Друзів, які фізично поруч, у мене немає, я не в своєму місці. Трохи волонтерила, але це знайомств довгострокових не принесло. Тому от в блу проводжу час часто)
Не знаю кому це треба але немає людей які викупили життя. В різній ступені всі живуть як попало
В мене є одна знайома/подруга/товаришка, я навіть хз як назвати цю людину, ми певний деякий час були близькими, але вже давно
Ми спілкуємося доволі часто, але є періоди коли не спілкуємося взагалі інколи місяцями, бувало й роками
От в неї буває таке, що вона мені за 10 хвилин може розказати який