Розумію тепер, чому деяким моїм друзям подобається гра Darkest Dungeon. Бо там у тебе горить срака нон стоп) ну нічо, вже двох босів вальнула і докачала 4 героїв до третього лвла, а загинуло за цей час всього два героя (за хілершу правда було абідна трохи)
Там вся прогресія побудована на стражданнях, тааак)
Але ці страждання швидко навчають правильним рішенням, типу в які данжі брати лопати, в які — антидоти чи ще якусь чудо-траву.
Я ще якось пробував без хілера бігати — дуже погана ідея 🥲😅
Але все одно саме веселе це якесь їбане комбо з чувака з собакою, перевертня, блазня і мага який щупальця кидає. Такий собі suicide run, але фану дарує неймовірну кількість)
Двох синів не дочекалися батьки з війни.
Двох братів забрала вона…
ІГОР та ЄВГЕН БОНЧЕВИ
Обидва мали дуже мирну вчительську професію.
Вічна шана Героям!
Доземний уклін батькам!
Знайшов швидко тільки два. Держак лопати та купа сміття внизу. А от третю шукав довгенько (плитку зверху справа). Навіть трохи почав відчувати себе тупим.
Бігаю тут трохи в Horizon Zero Dawn (пробую ще дати шанс грі, може піймаю на цей раз відповідний настрій). Що-що, а трава тут дуже круто реалізована, посилює відчуття стелсу, а не як в деяких іграх, коли всі вдають що персонаж типу сховався.
Перші тижні 2024 я провів за грою Songs of Conquest - довгоочікуваним спадкоємцем однієї з формуючих ігор для мого покоління - третіх "Героїв". Вона мені дуже подобається і я можу сказати, що напрямок цієї гри - це саме те, що я завжди хотів для формули героїв.
А Кохання на кінчиках трохи розчарувало. Мені не подобається головний герой, іноді він дуже неприємний тип.
Вболіваю за друга героїні, хоч це і має мало сенсу🥲
Коли читав "Гру престолів" Джорджа Мартіна, був дуже здивований як швидко і просто він позбавляється головних героїв. Для мене це був шок. Був герой і нема героя
Вічна і світла пам'ять! Прими Боже героя, Захисника України, в Царстві Твоєму!
Співчуття. За останні два тижні загинуло двоє друзів дитинства. Передивляюсь світлини наших останніх, вже дорослих, зустрічей. Настрій, як і має бути, не новорічний, але б добряче хильнув зараз, щоб хоч трохи відпустило.
Знято красиво, Ортега та Фріман мені дуже подобаються. Цікава ідея, що немає жодного виключно позитивного героя на весь фільм. Але сюжет можна описати одним реченням, і чи варто було заради цього дві години дивитись кіно - я не впевнений.
пишу своє фентезі поки що без смертей, але зі стражданнями 🙈 дуже вже люблю трагічні передісторії героїв. наважуюся навіть в думках вбити когось зі своїх персонажів.. хоча хтозна, що може змінитися хд
Саме це мені і не дуже подобається, бо вся ця християнська шляпа побудована на насолоді від страждань інших і створенні самоненависті і обсесій у віруючих. Хотілось би щоб його лякали чимось не з релігії, щоб навпаки.
Фактично - був і не один раз.
Насправді вже не пам'ятаю своїх відчуттів від самого процесу, але для мого типу сексуальності подібні штуки це дуже погана ідея в принципі (просто тоді я цього ще не знала).
Зараз би навіть не пробувала б
Мешканець с.Вербляни солдат
ТРОЯН АНДРІЙ ЄВГЕНОВИЧ,
який загинув під час ведення бойових дій з військовими формуваннями російських окупаційних сил .
В Героя залишилися: дружина, дві доньки, онук, батьки, брат та сестри.
Світла пам’ять Андрію Трояну.
Герої не вмирають!
Це дуже сумно😞 класно було бути великою дружньою сім'єю.... Я саме тому трохи боюсь другу собаку брати, хоча думки і бувають, бо у мене сердце б не витримало спати в ліжку тільки з однією, а не з двома💔
тобто, друга половина мені вже пішла легше, бо тут скоріше розкачка йшла дуже довго. можливо навіть занадто довго, але це був час, щоб познайомити з героями + я робила скидку на те, що авторка казала що вона часом забувала що в неї герої крилаті і все має бути по-іншому.
А тут почала вчити корейську, ахах. Тож теж дві, просто друга трохи ліниво бо не дуже вистачає часу, точніше його немає зовсім, але дуолінго стараюсь не пропускати, то маю вже 270 днів.