От що буває, коли нема роботи (матеріал не прийшов), є купа залишків від столешок компакт і шеф каже-"зроби щось з ними".
Нашвидкоруч накидав в програмі, дві пробних зробив. Шеф каже "люкс!", і пішли усі різнокольорові залишки під чпу))
Ще край обгоню фрезою з радіусом 1,5мм.
Все компакт, 10-13мм. Такий композит, типу текстоліту. Зверху приклеєний hpl пластик. Міцний, приклеєно ппць як. А чорний так - текстура красива.
Це все залишки від врізок газ поверхонь та мийок. Викинути шкода, назбиралося.
Це, до речі, гарний маркетинговий хід - дизайнерський подарунок, в стилі покупки.
Раджу вам, обговорити з ним лінійку подібних аксесуарів, але за окремі гроші.
Так він матиме мотивованого майстра, а ви - стимул розвиватися.
Бо золоті руки і стиль вже маєте
У західних меблярів, які працюють із деревом, правилом хорошого тону є робити для клієнта, окрім основного замовлення, ще й якісь аксесуари з обрізків - дошки, підставки для чашок, шкатулки і т.д.
Я мріяла про цей набір багато років, але він у мене не йшов до роботи. А після повномасштабки стало огидно його вишивати. Залишків багато, я зробила лише третину, а вишивальна спільнота в нас не вся свідома, то краще хай залишки куплять, ніж з боліт завозять
(Якщо комусь цікаво, віддам за 150)
Але він навряд чи зміг би мені дорікнути, бо я ніде не казав, що Британія Ірландію не завойовувала й не гнобила 1000 років :) Звісно, тони лайна вони там зробили, але 1) все-таки про геноцид не думаю, що можна казати; 2) повертаюся до своє тези, шо я тут не про злочини (повно), а про залишок (ок).
шеф сказав щоб я не виправдовувалась що не встигла швидко і добре зробити проект і щоб бралась зараз до роботи за інший, який треба швиденько зробити
дякую всесвіту за цього шефа
Мій шеф був першою людиною за купу років, яка в мене повірила. До того на роботах я лише чула яке я гавно, що мене ніхто більше на роботу не візьме тощо. Так і працюю завдяки вірі в мене мого шефа.
Був консиліум щоб мені допомогти. В результаті виявилось що в мене була хороша ідея, яку треба було довести до кінця, а не зіпсувати. Шеф сказав що я сильно себе критикую і заганяю саму себе в ступор.
І він правий. Та й таке
хвилинка ниття через роботу
а можна мені одразу сказати що матеріал йтиме на анг, і щоб не було цілого раунду правок (поясни те, зроби те)
ну типу блять
Тут завжди дві полярні історії. Є вчитель, який принципово не хоче напрягатись, просто вичитує матеріал. А є вчитель який готовий давати тобі знання і зробить для цього все, тобі треба лиш зробити крок на зустріч, але тобі то не треба.
Хоч на мою думку, перший тип просто втомлений системою,
Чому коли я щось кажу це супер ігнорується, я купу разів пояснила що у мене на роботі нема перерви, нема взагалі, можна випити води, але нема обідньої перерви й коли я на вкотрий раз бомбанула чого ти така нервова)
Може бо я нічого не виводжу й порада сказати батькам зробити щось за мене не працює
мені видаляли зуб(не мудрості) який зігнив і від нього залишилось коріння
замість години на це пішло майже дві, бо не було як зачепитись за нього, щоб вирвати залишки(як казав лікар) і двічі ходили робити ренген(сусідній кабінет)
мені було боляче як в процесі так і після процедури