Вибачте але я сьогодні вперше за дохуя часу прям ВІДПОЧИЛА і це таке чудове відчуття
Вибачте але я сьогодні вперше за дохуя часу прям ВІДПОЧИЛА і це таке чудове відчуття
Тим паче, я побачила купу старих знайомих, яких не бачила вже більше ніж рік або більше, і це було просто неймовірно
Так приємно отримувати компліменти на рахунок зовнішності від таких людей 💔
Кажуть, що Львів дав мені glow up
А де ти до цього жила?)
В Одесі 5 чи 6 років)
Бляяя
Прикинь
Я забула
А зараз знову типу бляяя ми там навіть не перетнулись
Знач доля готує шось інше 100% 😂
я жила у Дніпрі більше чотирьох років, зараз в Одесі живу. Туди їжджу час від часу до друзів )
Я не розумію, чесно кажучи людей, які кажуть «тут немає активності». Та тут ціла Комʼюніті організувалась! Я вже навіть деяких людей, яких особисто не знаю, майже друзями вважаю і переживаю, якщо вони більше двох діб шось не написали. Тут ДОХУЯ активності. І я вже без місяця рік не юзаю твітер
Я вперше туди переїхала у 2018му, для мене це було перше місто яке відчулося як дім, але кожного разу коли я знову туди приїздила то воно стрімко змінювалася — більше людей, більше машин, більше новобудов і здається такого Львова яким я його вперше побачила вже ніколи не буде 😓
О, в мене так було ) Вітаю! Приїхав на перегляд через годину як побачив фотки. І тепер живу тут вже більше 5 років )
вже не вперше бачу, що люди грають більше ніж один раз. звідки у всіх стільки часу? 🥲
Так цікаво, коли деякі люди попадають вперше в корпо у 30+ і радіють о цій всій хуйні, типу, гейміфікації і всякому такому, а я вже за 10+ років в корпо просто хочу здавати роботу і отримувати гроші на картку, не треба мені нічого більше.
Ви крутий🔥
Теж закинула, вже років як 5 чи більше і норм))
Хоча знайомі казали, що при стресі знов закурю і то все марно😅
Ви круті🔥
Теж закинула, вже років як 5 чи більше і норм))
Хоча знайомі казали, що при стресі знов закурю і то все марно😅
Коротше історія. В мене є знайома яка була в якийсь момент дуже близькою. Вона вже декілька років живе з хлопцем і до того вони ще зустрічались. Він їй більше року назад зробив пропозицію, а вона все ще не відповіла толком на неї
Обручку не носить, каже не подобається що він випиває, але
Відчуття що чим далі тим більше мене в хуй не ставлять. Настільки сьогодні тяжко. І відчуття що тільки в мене так. Бажання піти за свій рахунок до кінця року.
я думаю про них вже 4 роки, і чим більше бачу людей в них поза селом, тим більше думаю
Так, я це знаю, сама рік прожила в окупації і навіть за такий період часу дуже видно різницю, що вже казати про багато років. Але я не думаю, що там буквально всі промиті, та і тим більше цей хлопець з міста, яке було під окупацією невеликий проміжок часу, та ще й вже більше року за кордоном
Ще каже: бачиш, вже більше року пройшло, а ми наче нормально справляємося.
Я: поки що. Далі буде легше, але тільки до підліткового віку, а там вже нам хана.
Чоловік: все, я більше нічого тобі не кажу.
Вчора ввечері трохи чистила телефон. Час від часу дьоргала чоловіка, щоб показати якусь смішну фотку. Він каже: це було інше життя. Так, хвилинка ностальгії.
Вперше за 6(або навіть більше) років, взяв до рук баритон.
Я повністю забув як грати(
😒
от працює все життя людина, працює. А потім виявляється, що й не жила зовсім. У мене за час відпустки вражень, мабуть більше, ніж за весь рік було. Бо витрачала час на приємності та поїздки (і гроші😬)
Ви хочете, щоб люди за 2 роки забули все, що в них пхали поколіннями. На жаль, треба більше часу
Ми вже другий рік так живемо. Тому так, хай вони більше страждають.
Яка ситуація в житті дала вам розуміння, що ваш вибір має більше значення, аніж доля?
Я роками жила в умовах за межею бідності (4 людини на зарплату мами-прибиральниці).
В житті все було стабільно херово.
Поки я не зʼїхала і не почала брати відповідальність за всі свої дії, а не плисти за течією
Цікаво залазити в ті дурні тіндери з часом. Раз в рік/півроку заходиш, вже і знайомих обличч там все більше бачиш, які здається бездольно там блуждають вічно. Когось вже особисто знаєш, хтось там новенькі
Дивує кількість панянок обкусаних в губи бджолами
Епідемія якась, чи що...
Коли ваша улюблена річ, яку ви заносили, стає домашньою?
Коли вона вже виглядає так, начебто ви достали її зі смітника? Чи просто коли їй більше ніж 5 років і у вас вже купа нового одягу, а ви все одно таскаєте цей старий светр?
Живу з кицею вже більше року, але кожного разу, коли вона дає мені погладити животик відчувається мов вперше🫠🫠
Кіткиня захворіла (вперше в нашому спільному житті, а це більше 6 років!), вже тиждень лікуємо, сьогодні накладуть шви, бо рана погано затягується… отаке.
Бачу в стрічці теж хвору кісу, може це якийсь місяць такий 😓
не вперше але вперше настільки популярний твір що його популярність зростає і тримається вже років 5 якщо не більше
я хотіла тільки його.
роками мріяла зустрітись знову та спробувати ще раз.
але весь час забуваю, що я змінилась. і це не гарантує, що інші теж.
мрія здійснилася, але доля виявилась недолею.
обіцяю, більше ніколи не зустрінемось.