Помітила за собою, що я останнім часом такий токсік..але, в той же час, нічого не можу з цим вдіяти 🫥
Я, навіть, не відчуваю ніякого емоційного відгуку типу роздратування чи злості, я просто холоднокровно визвіряюсь на людей, наче так і треба 💀
Тринда, шо робиц? 🥲
Зелений Даркончик 🐉 — Помітила за собою, що я останн...
Якщо відчуваєш провину, особливо якщо це хтось близький, то можна завжди перепросити. Але тут ще питання, що таке токсік - деякі сприймають за токсичність звичайну прямолінійність і відстоювання своїх кордонів. Ти видаєшся таким сонечком, я не можу уявити, щоб ти прям матом крила когось і кричала 😁
Я не кричу, бо нема емоцій. Ситуація: я бачу, що людина щось робить неправильно. Зауважую це і даю пораду, як зробити краще. Людина починає доказувати, що вона має рацію, а я—ні. Я відповідаю: «У мене нема настрою щось доводити і бути нянькою, я не в дитсадку. Якщо потім вийде хуйня - я не винна»
О, ну якщо вона починає щось доводити і не сприймає дружні поради, то це навпаки доволі здорова позиція - не намагатись їй щось пояснювати. Дуже економить нерви
Я просто раніше намагалася пояснити, наводити аргументи, всьо чітко формулювати…А тут відчуття, ніби я хочу, щоб до мене або дослухалися з першого слова або «до побачення».
Може це якась травма, бо мою думку ніколи не враховували 😁
А зараз мені впадло щось комусь доводити — нє то нє 💀
Шкода, що так сталось, що твою думку не враховували, мені це знайомо 🫂
Але я не бачу проблеми в тому, щоб один раз спробувати допомогти людині, а якщо вона відмовляється, то більше до цього не торкатись і жити собі спокійно без розжовувань як в дитсадку)
🫂❤️🩹
З одного боку наче ок, а з іншого - Тривожність і Соціофобія такі: «а ти точно нікого не образила?», «а шо про тебе подумають?», «ніколи більше не розмовляй з людьми!»
Я просто тупо постійно так роблю зараз 😬 Особливо ніяково - коли на роботі я оце 😶🌫️🫥
П.С. Травму я давно пропрацювала,якшо шо 😁
Ой дуже розумію)
Але нічого, я думаю, ти з усім впораєшся, але і неможливо бути вічно привітливою і дружелюбною)
🫂❤️🩹
🫂💙
Я це називаю втомою і пріоритезацією свого часу😅
Оооо
Звучить розумно, візьму на озброєння, дякую!)
Бо я називаю це дуркою і стресую, шо не можу це контролювати 😁
От якраз в контекст діалогу тут😆
bsky.app/profile/aifo...
😂
Так
Ой але ж як приємно, що про мене складається таке враження) Дякую 🥹🫶
Сподіваюсь, рівень токсичності знизиться найближчим часом)
Певно, рівень терпіння занадто низький зараз 😕
Я так роблю все життя і нічого, нормально, іноді здається, що за це мене і люблять)
А вас тривога після цього не бере? Шось подібне до відчуття, ніби совість гризе, але наче як приводу для цього нема)
Нє, я психопат)
Similar Posts
я сподіваюся, що ви не відчуваєте сум, бо мене інколи накриває, коли час зникає непомітно 🫂
справді, я помітила, як близькі люди говорять про своє здивування, що час так швидко минає, мов раніше не так було.
Так я не кажу, що не треба розголосу. Просто про свої почуття написала. І до речі, за них відчуваю провину, але нічого не можу вдіяти.
Футбол мені не приносить позитивних емоцій останнім часом
А якихось інших більш складних емоцій крім радості від перемог або злості через поразку я не можу відчувати вже багато років
Напевно я дурний, але мені цікаво: чи хоч один "росліберал" хоча трохи відчув провину, що їхнього типу лідера закрили в колонії, де він врешті помер? Чи відчувають вони провину взагалі за щось?
Питання не риторичні. Чи є скріни, де вони жаліються на себе, що нічого не могли вдіяти?
осягніть концепт: імперці колонізатори у відносно безпечний час і спосіб перебралися в колишню колонію і влаштували меморіал вбитому імперцю на місті пам'яті поневоленого народу
ніякої гуманності до цих виродків, вони проти цінностей адекватних людей
Часом відчуваю себе лузером у всьому, за шо беруся. Треба якось перебороти себе і цю думку відігнати, але поки не знаю, як.
У мене такі думки виникають і про те, якщо я залишусь, і про те, якщо я повернусь, бо, на жаль, у нас таких людей теж вистачає..... Тому останнім часом взагалі таку безвихідь відчуваю, як ніколи раніше в житті.....
відчувати себе хуйовою людиною тільки тому що ти хворієш і не можеш достатньо часу приділяти своїм близьким та рідним 🥲👍🏻
Я помітила, що вони рябенькі вже як фото зробила, доречі 🤭 Мої очі останнім часом помічають не те шо треба)
Трохи навіть заздрю, бо я себе відчуваю триндець старою і останнім часом все частіше лізуть думки типу того, що просрала життя і молоді роки
Ви не сама в цьому.
Мені останнім часом взагалі буває вкрай важко з людьми.
А у великих містах, теж набагато гостріше відчуваю самотність і безпорадність.
Це взагалі ок, коли після прекрасно проведеного часу відчуваєш спустошення?
Я так не граю, якшо шо🫥
Рандомні питання до моїх autistic fellows
Ви теж не розумієте як правильно дивитись людям в очі під час розмови? Бо щось мені здається останнім часом шо коли я вдивляюсь прямо В ОЧІ (ХІБА НЕ ТАК ТРЕБА??) то це шось не те. Потім заганяюсь чи не задовго я вдивлюсь в очі.
Останнім часом відчуваю, що до достойного рівня мови мені ще як до неба рачки
Шо ж, настав час соціалізації тут. Бо в твіттері максимальна попайка, яку не витримує навіть моя токсік натура
Помітив, шо останнім часом якась страшна луна йде після вибухів(
У мене завжди виникає на таке питання: Чого ж ти зі мною спілкуєшся якщо я така хуйова?"
Якось людина кордонів не відчуває
В мене здається слово "злість" замало, щоб описати, що я відчуваю. 💔
А що відчувають родичи тих, хто в полоні чи загинув під час оборони?
Хто оці люди які говорять шо перестали відчувати злість до русні і відчувають відразу огиду і тд? Злість гнів і концентрована ненависть – це все що я відчуваю і всі решта почуттів та емоцій почали зводитися до цього.
Останнім часом особливо часто відчуваю, що недостойна людини, з якою спілкуюсь. Бо тупа, лінива, з обмеженим кругозором, не вмію в емпатію, думаю лише про себе і свої проблеми, шукаю причини доїбатись на рівному місці, не вмію слухати, перекидую відповідальність... Пизда
Біс попутав, ледь не встановив собі Threads. Останнім часом відчуваю якийсь неприродній контентний голод
Ви сприймаєте запізнення і неточності у часі від близької людини як неповагу до себе?