Отако живу собі, думаю, шо розібралася з усіма травмами зі школи, а потім зранку шось роблю і згадую, як моя класна каже, шо мені треба бути менш різкою і стати м'якшою по відношенню до чуваків, які мене булили 🫠
Піздєц, Інна Едуардівна, хто вас взагалі до дітей допустив?
Я буквально нещодавно з терапевтом відкрив шокуючий факт про одну з проблем з дитинства по суті. І вже другий тиждень ретроспективно переглядаю купу випадків зі свого життя, які давали прям очевидні ознаки цього, але так як психолог в школі існував на папері, то шансів було нуль
Ну самої травми не сталось, просто ніхто не міг розпізнати банальний в наш час РДУГ, як і я сам, досить довго. Але коли зрозумів, то багато подій почали мати сенс та пояснення
Та у мене просто в мить все почало флешбечити в голові. Як в кіно, коли камера наїзжає на око, і там пролітають спогади. Тепер почав це все структурувати і поступово приводити до ладу
я їй давала антибіотики і їй стало тоді краще, а от сьогодні лікар сказав, шо того було мало і шо от треба ше і довше. тож думаю спробую вернутись до антибіотиків і якшо не буде краще вже буду робити ту штуку, бо я шось стрімаюсь наркоз їй робити(
думаю так) мені чесно кажучи здається шо це взагалі ілюзія. Люди які кажуть шо почувають себе дорослими насправді просто пережили купу хуйні і почувають себе зайобаними, а думають шо це і є доросле життя.
Блін я жила все життя думала зі мною шось не так бо сестра його любила в підлітковому віці а тут мені ви кажете шо він вас тоже бісив, мені аж полегшало
Людина не памʼятає травму дитинства, людина не живе травмоване життя, людина сама стає травмою, людина уособлює собою все, що відкрило їй шлях до пізнання себе.
А травма як ніщо інше дає людині змогу пізнати себе.
отако собі живу-живу, думаю, шо я місцями трошки дивна тіпесса, люблю собі помовчати чи поговорити з собою, а потім отримую фідбек від малознайомих людей, шо я їм здалась просто душою компанії це шо хто це був шо я робила
здається я дуже близько до слфхрм
ніколи цього не робила, але вже другий раз мені прям дуже сильно хочеться. по почуттям - відчуття безсилля, такого нестерпного, шо треба хоч шось зробить
Я просто думала, шо в зал мало ходжу. Всі ходять тричі на тиждень, а я всього два. І шо взагалі, давно час відновити вранішні пробіжки. І шо на дієту треба..
Коротше, купа загонів. Але той факт, шо в мене з гормонами шляпа, я вперто ігнорую 😁
Все дитинство мені забороняли свистіти, бо «грошей не буде», зара я зрозуміла, шо їх у будь-якому випадку нема і вже другий тиждень свищу вдома, на роботі, на прогулянці
мені весь час було страшно що я взагалі безнадійна і ніколи не зможу вивчити нічого з мови не дивлячись на те шо я тут зараз живу і мені це треба але я вже починаю писати тексти (хоч і дуже простими реченнями але) тож думаю шо вже можна собою пишатися
Отак завжди, у мене наприклад: кожного разу всеодно находжу купу пояснень, чому це все ще не те шо треба, і взагалі це ще не круто😁
Але, кажу ж Вам, що навіть те що Ви робити вже наразі, особисто для мене і я маю думку багато хто підтримає - навіть це - вже дуже круто
шо робити треба тільки шоб буданов дізнався мій план. ну шось таке, ви розумієте. і цей дід був міським божевільним дідом ще коли я з пацанами після школи пиво пив. і він в моїй голові вже нормалізований, я не очікую від нього ніякого реального зла, він просто побитий життям поплавлений дід
для мене є різниця у "я не можу закрити кредит бо витрачаю гроші на таксі" (на подкасті цей чувак так і казав що він витрачає на таксі і такі речі а потім дивується де гроші) і "я не можу закрити кредит бо дітям треба канцтовари в школу"
більшість живе за другим принципом
і я все ще пам'ятаю той випадок коли ми збирали на корча, а поки збирали, то вже стало не треба бо пацанів розбили і в живих залишилось двоє і гроші віддали їм на лікування. і шось так мені погано від цього насправді, шо просто словами не передать
Найсумніша реалізація мого дорослого життя
Більшість людей безвідповідальні і ніхуя не компетентні в тому шо роблять
Майже ніхто не знає що вони роблять взагалі і як це треба робити
І чим менш компетентна людина, тим розумнішою вона себе вважає
Розібрались, нарешті. От буквально тільки шо. Але я ж знаю, шо на цьому ще не кінець. Бо буде ще продовження, тільки вже у іншій формі по іншому питанню, і все ж неприємному. Це ж було вже. Тільки з іншою людиною. В іншій історії. А я вже стільки всього бачила. От побачите, я вам кажу
Ким ви хотіла стати в дитинстві?
В дитинстві я чомусь хотіла стати перукаркою, от мені просто подобалося дивитися як вони роблять зачіски і все
Потім я взагалі не пам'ятаю що відбувалося, десь під кінець середньої школи думала над всіма професіями і взагалі не розуміла куди більше мене тягне(типу ↓
Завжди не могла визначитися з тим, що насправді хочу робити, де жити, навчатися і тд.
Нещодавно вирішила поставити собі абсолютно рандомну мету і просто йти до неї. Пройшов тиждень, розумію, шо мотивація вже згасає 🫠
-Я стакнувся, треба поміч
-Напиши цьому чуваку він нещодавно таке робив
*Пишу чуваку*
Виявилося, що то стажер і взагалі він 2 тижні тому зробив не те, що треба. Пасіба помогли