Нахіба люди зраджують? 🤔
Нахіба люди зраджують? 🤔
чогось не вистачає.
наприклад мозку і язика, щоб сказати це словами через рот.
ну коли як.
Да
Хто я така щоб сперечатися із вами😌
))
Бля))
Психотерапії👍🏼
Ну це глибокі теми
хочеться гострих відчуттів
Тоді можна зжерти перцю та страждати наступного дня
та хай жеруть що хочуть 😁
😆
Бо власні бажання в моменті важливіші за чужий біль.
Ну це цілком логічно, ми усі егоїсти, тільки так і вижили
Не зовсім. Ми вижили тому, що ми альтруїсти. Сапольські звісно кончений лівак, але ця його теорія - топ.
Якби я знав (
🫂
Можу запитати кума але він тоді образиться 😁
Всі по-різному.
Не бачу сенсу про це думати, поки це не сталося.
Не сталося з якого боку, вашого чи навпаки?
Думаю, з обох боків 🤔
Але зі свого боку, принаймні, буде знати нахіба😅
Ох, це можна написати величезний текст на декілька сторінок
Давайте тезами 👌🏼
проблеми з дитинства які вони намагаються заповнити болем інших людей
Ого😞 думаєте людина коли зраджує вона робить це навмисно аби заподіяти біль іншим?
Так
Ці всі штуки про "це було випадково" і "я була п'яна" це відмазки для них самих, в які вони сподіваються хтось повірить
Нормальні люди йдуть і говорять якщо їх щось не влаштовує, підлі гнили роблять все, щоб максимально нашкодити іншим замість того щоб говорити про проблему
бо слабкі і дурні
Це не привід
але причина
зраджує себе через відчуття власної непотрібності.
Проблема в тому, що людина хоче обернути неправильні речі у правильну форму і це приносить їй біль.
Гмм, не знаю, як це сказати
В дитинстві, коли була маленька, думала, що слова "ти така струнка" це комплімент, хоч я і не розуміла чому, бо люди з різною статурою були неймовірно гарні
Зараз я вже все це розумію і усвідомлюю хоча б, майже🤏🏻 поборовши купу проблем щодо власного тіла в голові
Через це я стараюсь тримати людей на відстані, не можу сказати що зі своїми друзями я більш чесна ніж пишу тут, бо я людина достатньо чуттєва в середині і я думаю що для того щоб захиститися від болю мій мозок починає думати за інших
Мех часто коли щось пишу, я думаю типу фр, певно люди мене ненавидять, я не мост позітів пьорсон на планеті Земля, а як я знаю песемістів ніхто не любить і з оцією установкою я думаю що все мене як не ненавидять, так я всіх дратую
основне правило стосунків - говорити словами через рот 😁 ми не можете знати точно, поки не запитаєте
всі люди різні, різні відчуття і різні потреби)
на даний момент хочу бажати людям виспатись
а взагалі я не думаю, слова самі з рота вилітають, ескпромт
І я бачу що це можоиво наслідок інших скандалів але людям тільки дай привід
Бо "ти наїхала на людину ти не знаєш зввдки вона виїхала це коммьюніті і ти курва маєш думки чужі поважати"
А от не поважаю
Не її не твою
І не думаю поважати далі
У дівчини в смерті якої мене звинуватили в тексті теж була абсорбована агресія
Я як раз при не вмінні спілкуватись знаю хоча б це
Бо стереотипи шкодять всім. І настільки глибоко в'їдаються в мозок, що люди навіть не намагаються щось змінювати. Інколи люди з піною біля рота згодні захищати дурню, яка їх гальмує чи обмежує, натягувати ту нещасну сову не те що на глубус - на земну кулю, аби лише не визнати власну помилку
Знаєте таке відчуття коли хочеться, щоб людина вам написала, а вона не пише
Дякую, це насправді корисно знати, бо, думаю, багатьох людей, як і мене колись, привчили терпіти головний біль і не нити
Оцей момент, коли періодично бачу, як у моїй стрічці якась людина обкладає всіх їбуками, та думаю "оце да, ми охуєнно здружилися б".
Бувають моменти, коли сумніваюсь у собі, у привабливості власної особистості, у тому, що можу бути цікавим, думаю, можливо ці всі цікаві люди спілкуються зі мною, бо їм просто шкода мене, але потім думаю, стривай, така кількість людей не може аж так помилятись, напевно, що таки бачать в мені.
Що можна сказати людині чиїми словами ти говориш про найбільший біль в своєму житті
Природа людини така, що людина дурна за своєю суттю.
Спочатку треба визнати, що ти дурний і нічого не знаєш, це можуть зробити лише генії.
Потім треба розібратися із своїми почуттями і бажаннями, а для цього треба вміти бачити і чути своїм серцем.
Потім треба навчитись думати, а для цього треба вже
Я ніколи не знаю, чи варто реагувати на дезінформацію на Bluesky. Я намагаюся не відповідати людям, які не говорять in good faith. Не хочу завдавати українцям болю, які читають розмову. Що думаєте про це?
Є такі люди, які знають (за їхнім переконанням), що зробила би чи що думає інша людина.
І відстоюють свої твердження до піни в роті.
Такі люди є психічно хворими.
Зважати на особистий вибір людини щодо власного способу життя це добре, звичайно. Але дуже хотілось би, аби інколи думали і про тих, хто буде намагатись рятувати цю людину у випадку чого
Якщо людина не бачить сенсу свого існування, то її воля подавлена іншою людиною, ніби взявши її в полон, прирікаючи виконувати чужі накази і бажання.
Згадую, що у фільмах мого дитинства часто знущалися з героїв, які носили брекети і окуляри. Це така дурня
Агов, коли я бачу людей з брекетами і окулярами, я не думаю «фу, лууузееер», я думаю: «ЦЕ ЩО? ВЛАСНИК МЕРЕЖІ АВРОР? ЗВІДКИ СТІЛЬКИ ГРОШЕЙ? ОТО КРУТЕЛИК»
Може і так. Я постійно думаю, якби люди сприймали людей як наприклад дерева. Вони всі різні, але ніколи не потворні. Це просто дерева...
Я завжди відчуваю себе якимось лохом. Коли всі люди ставляться отак. Я просто бачу, що це я причина. Бо коли хтось один такий, то це люлина така. А коли зі мною такі всі, то явно це все я. Я знаю, що я не та людина з ким хочеться спілкуватись. Але чому не сказати просто?
ви мені от шо скажіть. я думаю що ніхто не стане сперечатись, що 99.9% жінок пластичніші та гнучкіші ніж 99.9% чоловіків. це воно від народження так, від того як люди розвиваються в дитинстві чи якісь просто соціальні норми?
Тепер переживаю відчуття "я що справді виглядаю настільки тупою, щоб хтось думав що мною можна так маніпулювати?"
Кожного разу коли стикаюсь з тим що дорослі люди намагаються викликати в мене почуття провини, переживання "що скажуть люди" і оце от все - потім про це міркую.
Коли мене хочуть втягнути в скандал, інтриги, розслідування мені хочеться сказати "чуваки, ну ви що приколюєтесь? Чому раптом ви вирішили зробити свої проблеми моїми?"
Але для початку ввічливо і з покращеною на британських берегах навичкою контейнерую цю думку в якісь інші фрази. Поки що.
Не скажу нічого нового, але слово- то найвеличніша сила, яку має людина.
Саме словом ми можемо надихнути людину на подвиги, і вгамувати найсильніший біль.
І саме словом ми нівечимо душі і людей.